Новини
26.01.2006 До витоків за течією

У Палаці мистецтв триває виставка “До витоків”, організована Львівською національною академією мистецтв. Ця виставка приурочена до 60-річчя кафедри художнього текстилю.

Виглядає, що такі ювілейні виставки мають на меті показати основні здобутки, відкрити цікаві імена та, як зазначено в назві, звернутися до витоків. Тим паче, що свого часу в інтерв’ю “Газеті” завідувач кафедри художнього текстилю ЛНАМ Олег Мінько декларував: “Наша кафедра – найпотужніша в державі, має дуже давню історію. На основі нашої кафедри було випущено все, що робиться в текстилі, найбільше художників – то випускники нашої кафедри”. Зрештою, справді здавна існує поняття львівської школи текстилю як найпотужнішої в України. Тож і така підсумкова виставка викликала справжній ажіотаж, бо дуже хотілося подивитись і на роботи зірок минулого, і на здобутки нового тисячоліття.

Натомість перше враження від виставки – хаотична експозиція, організована не те що погано, а просто ніяк. Друге – експансія ліжникарства в сучасний художній текстиль. Звичайно, народні традиції є живильною силою для будь-якого мистецтва. Проте йдеться насамперед про їхнє модерне переосмислення. Зокрема, такий приклад можна було побачити на київській виставці “Фарбанат”, яка стала підсумком вивчення художниками з декількох країн і зі всієї України натуральних природних барвників. Там спостерігали саме використання прадавнього досвіду в сучасному текстилі. А от на львівській “академічній” виставці радше зіткнулися з випадком, коли народну традицію використовують як підпорку, милицю, щоб не завалився міф про те, що львівська школа текстилю залишається колосом. Але від того колоса в повітрі виставкового залу вже аж надто виразно віє нафталіном. Більшість експонатів чудово підійшли б для сувенірних крамниць, проте в межах такої репрезентативної виставки виглядали не тільки архаїчно, а й якось недбало.

Звичайно, “До витоків” могла порадувати глядачів і кільканадцятьма роботами високої якості. Проте прізвища авторів цих робіт – Ольги Парути-Вітрук, Володимири Ганкевич, Наталки Шимін, Наталки Пікуш, Олени Тіменик тощо – ми побачимо й на будь-якій виставці чи гобелену, чи експериментального текстилю не лише у Львові, а в усіх-усюдах. Вони  випускниці Академії, тож автоматично є представницями уславленої львівської школи. Проте не може школа з такими давніми та славними традиціями роками “крутитися” в межах одних і тих самих прізвищ.

Нагадаємо, що однією з найочікуваніших і найповажніших львівських виставок є експериментальний “Текстильний шал”, що став уже традиційним. Так само традиційно викладачі ЛНАМ беруть у ній участь лише епізодично. Деякі з них декларують, що роблять це концептуально, адже надають перевагу традиційному текстилю. Проте представлені на виставці “До витоків” роботи свідчать: витоки є чистими та потужними, проте далеко не всі відгалуження цієї текстильної річки залишаються стрімкими та не каламутними. Деякі з них течуть повільно та ліниво, а деякі перетворюються на застояне болото. Але саме вони мають ставати витоками для прийдешніх поколінь. Чи зможуть?

Катерина Сліпченко
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/01/25/12466/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X