Новини
07.02.2006 Таємниці чернівецьких ікон

Адміністрація Чернівецького обласного державного музею народної архітектури та побуту оголосила про плани відновити діяльність Миколаївської церкви, яка є справжньою окрасою експозиції.


Свого часу цей зразок храму так званого хатнього типу, спорудження якого науковці відносять до 1810 року, разом із дзвіницею перевезли до музею в розібраному вигляді з села Драчинці Кіцманського району Буковини.

За словами директора закладу Дмитра Дороша, саме до таких церков ходили більшість наших краян упродовж XVI й аж до кінця XIX століття включно. Пам’ятку дерев’яної архітектури не доведеться навіть переосвячувати: адміністрація музею категорично заборонила заходити до вівтарної частини церкви не лише відвідувачам, а навіть працівникам закладу. За задумом керівника музею, спершу в храмі могли б звершувати бодай головні релігійні таїнства, пов’язанні з життям людини: вінчання, хрещення, сповідь тощо.

Проте, крім суто формальної перешкоди у вигляді того, священик якої саме з представлених на Буковині православних церков правитиме у Миколаївській церкві, для втілення амбітного плану необхідно вирішити ще чимало не менш важливих проблем. Нагальної реставрації вимагають твори іконопису, які зберігаються в цьому храмі. Як розповіла старший співробітник музею Тетяна Оксеєнко, найдавнішими тут є три ікони, датовані кінцем XVIII – початком ХІХ століття. Це ікони з цокольного ряду іконостаса “Жертвоприношення Авраама”, “Втеча до Єгипту” та “Перенесення мощей св. Миколая” – яскраві зразки буковинського народного примітиву. Всі вони належать пензлю невідомого сільського “богомаза”.

Серед решти ікон найцікавішою видається “Розп’яття з пристоячими”. Невідомий майстер кінця ХІХ століття з села Шепіт Путильського району, де її знайшли, для виготовлення дошки застосував складну конфігурацію: центральний ромб, на якому зображено Розп’яття, з’єднаний по горизонталі з двома колами, оздобленими з боків виступами. Однак не лише ця обставина робить ікону унікальною. Під час відновлення виконаного в техніці левкасу твору реставратори Чернівецького художнього музею несподівано виявили, що під верхнім шаром не вельми якісної жовтої фарби... сусальне золото. Як розповідають працівники музею, верхній шар фарби приховував стилізовану панораму Єрусалима, череп зі схрещеними кістками, край поминальної стрічки за тулубом Спасителя, вираз скорботи на “олюдених” ликах Сонця та Місяця тощо. Наразі дослідники не мають відповідей на запитання, кому і – головне – навіщо спало на гадку свідомо примітивізувати шедевр народного іконопису.

Встановити, які ще таємниці приховують ікони з Миколаївської церкви, наразі не видається можливим. Причина – банальна відсутність коштів на виконання реставраційних робіт. Відновлення ікони “Розп’яття з пристоячими” обійшлося в астрономічну для куцого музейного бюджету суму – 400 грн. А через загрозу руйнації, за словами директора музею Дмитра Дороша, нагальної реставрації потребують не мало не багато, а з двадцять музейних ікон. Деякі навіть не можна поставити вертикально – вони відразу осипаються. А серед них є справді унікальні роботи кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття, а також старообрядницькі ікони (загалом на збереженні у фондах музею є 160 образів). Знайти кошти для їхнього порятунку й покликана означена вище ініціатива музейників щодо відродження діяльності Миколаївської церкви.

Поки вона не стала реальністю, Чернівецький музей народної архітектури та побуту звернувся із закликом про допомогу до найпрогресивнішої та легкої на підйом частини української громади – студентів. Студенти та викладачі Чернівецького торговельно-економічного інституту – першого вищого навчального закладу, до якого звернулися працівники музею з проханням про добровільні пожертви на реставрацію старовинних ікон, що перебувають у катастрофічному стані, – з розумінням поставилися до цього та пообіцяли зібрати кошти на відновлення щонайменше двох творів. У музеї також сподіваються, що залучити до благородної справи порятунку старожитностей благодійників і меценатів допоможе сайт музею в інтернеті, розробку якого вже майже завершено.

Те, що використані на реставрацію образів кошти не буде витрачено намарне, непрямо засвідчує навіть кримінальна статистика. Так, за повідомленням прес-служби Держприкордонслужби України, 2005 року співробітники Держприкордонслужби вилучили на кордоні 218 ікон, 103 з яких намагалися вивезти до Росії. Як повідомили в ЦГЗ УМВС України, вже
цьогоріч із Петропавлівської церкви, що в селі Ленківці Кельменецького району Буковини, злодії викрали оправлену в сплав зі срібла та золота ікону Миколи Чудотворця, Гербовську ікону Богоматері й ікону святої мучениці Катерини.

Юрій Чорней, Чернівці
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/02/07/12826/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X