Новини
30.04.2006 Зруйнування Cвято-Миколаївського собору на Печерську

У зловісні часи комуністичного режиму було зруйновано багато храмів. На жаль, історична правда про їх зруйнування ще й сьогодні мало відома . Продовжуючи публікації на цю тему, хотілось би подати матеріали про руйнування храмів нашого золотоверхого православного Києва, який потерпав від варварів новітньої політики у ті страшні дні.

Сьогодні мова піде про одну з величних святинь Києва – Свято-Миколаївський собор, що височів на Печерську.
Стояв собор правіше Лаври, коли дивитися з Дніпра, то поруч церкви Спаса на Берестові, однієї з найдавніших церков, яка, на щастя, збереглася, сяяв величний і чарівний своєю красою Миколаївський собор, побудований гетьманом Іваном Мазепою. Поруч собору стояв монастир св. Миколая Стовпського. І ось оця краса , слава і честь наших предків була зруйнована наприкінці червня 1934 року .
У глибоку давнину на цьому місці був Свято-Миколаївський монастир, у якому прийняла чернецтво мати преподобного Феодосія Печерського. На цьому високому пагорбі і задумав збудувати собор гетьман Іван Мазепа, запросивши для цього видатного архітектора Йосипа Старченка.
Собор – збудували в 1690-1694 рр. Це була на той час нова архітектурна композиція монументальної будови храму, у якій поєднано давньоукраїнський тринавовий шестистовпний план княжої доби з планом західного типу базиліки. Собор вражав своєю монументальністю і красою форм. Стрункі колони, пілястри, капітелі, декоративні фронтони, пишний портал, п’ять надзвичайно ефектних зелених із золотими променями куполів, багатство скульптурних прикрас, чудове оздоблення вікон – все це гармонійно поєднано в одне архітектурне диво і все пройнято українським національним духом. В нішах порталу й фронтонів були ікони святих. Над головним входом помістили герб Мазепи, як, до речі, й на інших храмах, збудованих гетьманом (на жаль, після Полтавської битви за наказом царя всі ті герби були зруйновано і натомість наліплено двоголових орлів російської імперії).
Таким же прекрасним був собор і всередині. Всіх, хто входив до храму вражало незрівнянне багатство його оздоблення. Передусім зачаровував семиярусний іконостас – своєю неперевершеною різьбою, вмілою композицією найвитонченіших узорів (листя, квітів та кетягів винограду). Шедевром були царські врата. Іконостас був виконаний видатним київським різьбярем Созонтом Баликою. За свідченням очевидців, ту красу важко було передати.
За словами митрополита Василя Липківського, у дні відродження УАПЦ в 20-ті та 30-ті роки собор став „вертепом” цього відродження. Тут 22 травня 1919 року відбулася перша урочиста служба Божа (всенічна та Літургія) українською мовою , а хором керував славетний композитор Микола Леонтович.
Та, на жаль, собор втрачено назавжди...

Підготував протоієрей Миколай ХРАПАЧ
за книгою протопресвітера Демида Бурка „УПЦ – вічне джерело життя”.

http://www.prosvita.poltava.ua/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X