Новини
04.05.2006 Горизонти буковинської ікони

“Якщо ми хочемо чимось здивувати світ, то не світським малярством, а ось таким, яке виставлено в цьому залі”, – сказав на відкритті виставки “Народна ікона Буковини” відомий колекціонер, голова Клубу греко-католицької інтелігенції Іван Гречко.

Мова про близько шістдесят самобутніх образів Буковинського краю кінця ХІХ – початку ХХ століть, мальованих на склі та дереві, які презентують українську хатню народну ікону.

Властиво, це вперше у Львові так масштабно представлено народну ікону Буковини. Ініціатор – Інститут колекціонерства мистецьких пам’яток при Науковому товаристві
ім. Т. Шевченка в особі основного організатора виставки Оксани Романів-Тріски – у такий спосіб продовжив започатковане торік представлення вітчизняної хатньої народної ікони з приватних збірок. Щоправда, близько сімдесяти відсотків презентованих в експозиції “Народна ікона Буковини” творів придбали за останні п’ять-сім років від посередників, а тому точного місця їх походження не зафіксовано. Проблемою є й точне датування ікон. Зокрема, з мальованих на дереві датованими є лише три. Однак усе одно маємо справу з насправді самобутнім мистецьким явищем.

“Хатня народна ікона ХІХ століття – явище загальноукраїнське, – каже Оксана Романів-Тріска. – У кожній області України до 1920-х років оберегами в сільських хатах були “образи” (в західних регіонах) та “боги” (у східних). Характерною рисою буковинських ікон є горизонтальний формат, а також більшість із них є подвійними (два різні мотиви об’єднано у спільній рамі). В іконах на дереві домінує мотив Розп’яття, який площинно виділений кольором та асоціюється з формою придорожнього хреста. Біля нього зазвичай дві самостійні композиції – Богородиця зі св. Миколаєм або зі св. Юрієм. А також винятково буковинський іконографічний варіант – зображення трьох святих – св. Варвари, св. Параскеви та св. Миколая (рідше св. Василія). В іконах на склі, крім мотивів, які є в образах на дереві, використовують також мотив Благовіщення та Богоявлення, які невідомі в малярстві на склі інших областей. Важливою ознакою цих ікон також є дуже контрастне кольорове вирішення, де кольори подекуди дисонують між собою”.

“У цих іконах ми відчуваємо велику віру тих, хто їх писав, і тих, хто їх купував до своїх домівок, – сказав на відкритті кустос колекції “Студіон”, доктор богослов’я, ієромонах Севастіян Дмитрух. – Це, можливо, й наївне мистецтво, але таке, що має велику духовність”. Фактично ця виставка, за словами іншого промовця – директора музею Львівської духовної семінарії Андрія Цибка, є яскравою ілюстрацією того, як упродовж десятиліть змінювалася естетика народу, який творив ікону та який за останні 50 років фактично повністю вилучив цю ікону зі свого вжитку.

Ярина Коваль
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/05/03/14956/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X