Новини
17.08.2006 Результати опитування українських політичних журналістів з приводу мовної проблеми. Днями на сайті Майдан з’явилися цікаві результати опитування українських політичних журналістів з приводу мовної проблеми. Цікаві у тому розумінні, що більшість журналістів, як виявляється, відмовляють мовній проблемі у реальності, водночас вважаючи, що вона несе в собі загрозу для України. При чому ніхто – ні самі опитані, ні ті, хто подає результати – не помічає тут жодної суперечності. Показовим є ставлення до мовної проблеми як до такого собі фантому – варто перестати звертати на неї увагу, як вважають опитані, «припинити про неї говорити, і проблема сама зникне». Така легковажність, м’яко кажучи, дивує – мовне питання зовсім не та сфера, де можна дозволити собі позицію страуса.

Я не буду з’ясовувати причини такого інфантилізму – українська політика взагалі (включно з політичними журналістами, політологами, соціологами тощо – тобто усіма, хто має безпосередню причетність до створення політичного дискурсу) становить вдячний об’єкт аналізу для фахівців, починаючи від психоаналітиків і закінчуючи спеціалістами у галузі культурної антропології. Останніх могла б зацікавити схильність сприймати штучно створені речі («роздмухані політиками») як нереальні. Або виразне переконання в тому, що «населення» та «політики» становлять цілковито відмінні людські різновиди (варіант відповіді – «це [питання мови] – виключно політична проблема, для населення проблеми немає»).

Нагадаю, що мовні проблеми не виникають на голому місці – для цього потрібна відповідна мовна ситуація, у межах якої (навіть важко уявити!) політики не відрізняються від усіх інших громадян. Так от, мовна ситуація в Україні визначається тим, що для неї властива так звана асиметрична двомовність – грубо кажучи, україномовні громадяни України майже всі володіють російською мовою, але не навпаки. А підґрунтям для політичного роздмухування мовного питання є фактична російська одномовність населення південних та східних регіонів країни, на якій грають політики. Отже, немає сенсу робити вигляд, що проблеми не існує, вона є, а для її розв’язання необхідний насамперед комплекс заходів, спрямованих на подолання російської одномовності в Україні.

Здавалося б це просто, однак насправді мовна ситуація складається не лише з того, хто якою мовою говорить чи може говорити. Не менш важливим чинником РЕАЛЬНОЇ мовної ситуації є те, що самі громадяни (знову ж таки – усі громадяни без винятку: політичні журналісти, робітники, бізнесмени, вчителі тощо) ДУМАЮТЬ про мови в Україні. І саме ці стійкі настанови щодо мов, поширені у суспільстві, те, що наші журналісти і політологи вважають у мовній проблемі «надуманим», є найбільшим каменем спотикання при спробах регулювання мовних ситуацій. Якщо їх не враховувати, то будь-яке, навіть найкраще, мовне законодавство, не зможе скоригувати мовну ситуацію, а безчесні політики завжди знайдуть чим поживитися на цьому вибухонебезпечному полі.

Виявляється, що гадки та ставлення до мови можуть набувати досить парадоксального вигляду – наприклад, найбільшими противниками двомовності виявляються націонал-патріоти та націонал-демократи, тобто ті, хто насправді є білінгвами – вони говорять українською і знають російську (цей факт в інтерв’ю радіо «Свобода» з притаманною йому інтелектуальною чесністю нещодавно відзначив Іван Дзюба), натомість за нібито двомовність виступають політики, які відстоюють не права російської мови, а право російськомовних громадян не знати української. І таким чином намагаються закріпити російську одномовність, підживлюючи головний конфліктогенний фактор мовної ситуації.

Серед надзвичайно стійких переконань про мову не можна не згадати уявлення про вищість російської мови та культури порівняно з українською – при чому найгірше (у сенсі подолання таких стереотипів) є те, що ця вищість здебільшого сприймається як внутрішньо притаманна ознака російської мови, а не як історична змінна. Однак насправді переваги російської мови не дані їй раз і назавжди, а «великая русская культура», чи література (як і будь яка велика культура і література) - це явище, обмежене в часі, і не факт, що цей час уже не вичерпаний, хоча б у тому, що стосується її виняткової ролі на теренах колишньої імперії. Натомість у місцевих мов, як свідчить сучасний досвід колишніх «національних окраїн» (а нині країн-членів ЄС), є всі шанси бути цілковито конкурентоспроможними – варто тільки відмовитися від зачарування (позитивного чи негативного) перед обличчям російськомовної величі і подивитися на речі раціонально та тверезо. Тим більше що будь-яка велич у сьогоднішньому світі сприймається не стільки як перевага, як дещо підозріле – вона породжує уніфікацію, а на часі нині підтримка культурного, мовного, інтелектуального та іншого розмаїття.

Ще один стереотип – парний до попереднього – це ставлення до української мови як до загрожуваної. Хотілося б нагадати, що українська мова належить до однієї з НАЙБІЛЬШИХ слов’янських мов – кількість її носіїв становить, за різними підрахунками, близько 41 млн. людей. Така величезна демографічна потужність плюс конституційно забезпечений статус державної мови створюють усі передумови для її безперешкодного функціонування в адміністративному, освітньому, культурному, інформаційному просторах. Якщо ж цього не відбувається – то однією з головних причин є відмова визнати реалії мовної ситуації в Україні, тобто згадану вище асиметричну двомовність, а також погодитися з тим, що основним резервом для розширення вживання української мови є подолання російської одномовності. Простіше кажучи, зробити так, щоб ті, хто говорить російською, могли б говорити й українською. Показово, що у згаданому опитуванні жоден журналіст про це не згадав, хоча я впевнена, що серед них є такі, що самі успішно пройшли цей шлях.

Мовне питання є одним з найболючіших – на цей факт слід дивитися тверезо, широко розплющивши очі, відверто говорячи про хибні уявлення та стереотипи і не намагаючись нехтувати «вигадками» і «штучно роздмухуваними» пожежами. Адже вогонь від удару блискавки та вогонь від недопалку однаково здатні знищити ліс.
дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X