Новини
07.04.2007 Привітання Предстоятеля УАПЦ, Блаженнійшого Мефодія

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Воскресіння Христове відкрило нову добу в історії людства. Воно перемогло найдавнішого та найлютішого ворога людини – смерть. І ця перемога, ця явлена Христом можливість життя без смерті, змінила долю апостольської громади та всього світу. До з’явлення Воскреслого Христа Його учні, побоюючись переслідувань, збиралися таємно за зачиненими дверима. Вони були розгублені, а доля їх учителя викликала в них не лише співчуття, але й певні сумніви у Його месіанському покликанні. Однак, після зустрічі з Воскреслим із учнями відбулася дивовижна зміна. Вони любили та знали Христа, вони звикли до Його присутності в їх громаді, пам’ятали Його обличчя, інтонацію Його голосу, улюблені слова та жести. І ось розп’ятий Страдник, що помер три дні тому, знову стоїть перед громадою Своїх учнів. Він входить до їх зібрання скрізь зачинені двері та показує учням Свої уранені руки. «Я помер і воскрес, воскрес і більше не зазнаю смерті», каже Христос Своїм учням. Учні впізнають Христа, впізнають Його особистість і Його страдницьке Тіло. І вони розуміють, що Той, Хто стоїть перед ними – це дійсно Він, дійсно Христос, що воскрес із мертвих.
«Радійте, бо смерть переможена! Радійте, бо Я проклав шлях до воскресіння кожній людині! Радійте, бо Я зодягну у безсмертя кожного, хто приєднається до Моєї Церкви». Нам важко уявити подробиці зустрічі Воскреслого зі Своїми учнями, а євангелісти не передають усіх слів Христа після воскресіння. Однак, ми достеменно знаємо, що така зустріч дійсно відбулася, що апостоли та учні дійсно зустрілися з Христом, Який воскрес із мертвих. Ми знаємо це з самого факту існування Церкви та власного досвіду життя у ній. Якби Христос не воскрес із мертвих, християнська Церква ніколи б не поширилася всесвітом, а християнство не стало б світовою релігією. Купка зневірених та розпорошених учнів не змогла б змінити своєю проповіддю духовну, культурну та історичну долю людства. Так само невеличка християнська громада Римської Імперії ніколи б не витримала страшні гоніння перших трьох століть, якби християни того часу, значна частина яких стала мучениками, на власному досвіді не знали, що смерть – це не остаточна крапка на життєвій дорозі, а двері, які ведуть до повноти життя із Христом. А чи вижила б на самоті, без Воскреслого, християнська Церква у двадцяті-тридцяті роки нашого століття, коли атеїстичний радянський режим вбивав мільйони християн? Ніколи! Існування Церкви впродовж двох тисячоліть її історії можна пояснити лише тим, що Церква є Тілом Христа, що воскрес із мертвих.
Свідчить про Воскресіння Христове і наше власне життя у Церкві. Христос Воскрес, і кожен із нас разом із апостолами є самовидцем Його Воскресіння. «Воскресіння Христове бачивши, поклонімося святому Господу Ісусу, єдиному безгрішному». Як вчить святий Симеон Богослов, в цій молитві ми звертаємося не до воскресіння, яке бачили учні, тобто не до окремого історичного факту, а до Воскресіння, а радше, Воскреслого Христа, Якого ми споглядаємо у лоні Церкви. Святі подвижники бачили і бачать воскреслого Христа, що сяє «у блискавках нетління та божества». Нас, грішних та недостойних, Господь не наділив таким досвідом, бо ми ще не очистили своє серце покаянням. Однак, навіть той досвід, який має більшість з нас, досвід життя у Церкві та участі у її таїнствах, – робить нас свідками воскресіння, свідками того, що Христос воскрес та живе у Своїй Церкві.  Ті з вас, хто хрестився у зрілому віці можуть згадати як одразу після хрещення у вашому житті відчувалася Божа присутність. Ті, хто хоча б раз у житті мав досвід щирого покаяння, можуть згадати, що у цьому таїнстві душа відчуває звільнення від гріху. Ті, хто мав досвід справжньої молитви, можуть засвідчити, що вона ставить нас перед лицем Живого Бога. Нарешті, ті, хто має досвід побожного прийняття Святих Таїн Крові та Тіла Христових, можуть згадати про невимовну радість присутності Бога з Його святістю та любов’ю, що огортає наше серце після причастя.
Ми маємо бути свідками радості. Свого часу один європейський філософ звинуватив християнство у тому, що воно позбавлено радості. Однак, із власного досвіду ми знаємо, що це звинувачення неправдиве, знаємо, що християнство завжди проповідувало та несло в собі радість Христового воскресіння. Тому ми маємо стати свідками. Свідками невимовної пасхальної радості християнства.
Христос Воскрес! Цю радісну новину кожен із нас може знайти у глибині свого серця, своєї душі, свого життя. Христос Воскрес! Це не лише слова, це стислий вираз нашої віри, наш вічний радісний символ віри. Христос Воскрес, і смерть подолано. Христос Воскрес, і відкриваються двері раю! Христос Воскрес, і наша смерть стає початком дивовижної мандрівки до таємничого саду Божої любові. «Цей день, що Його створив Господь», - день вічний, день святий, день повноти. Радіймо ж у нім і веселімося!
Боже благословення нехай почине на кожному християнському серці, кожній побожній українській родині, нашій боголюбивій Україні! У цей величний та святий день ми молитовно бажаємо вірним чадам Святої Української Автокефальної Православної Церкви мужньо «стояти у свободі» () та зберігати вірність нашій страдницькій українській Церкві. Ми також закликаємо архіпастирів, священство та вірних нашої Церкви підносити свої молитви за об’єднання Українського Православ’я у лоні єдиної Помісної Православної Церкви. Радість у Воскреслому Господеві нехай завжди наповняють ваші серця.

Блаженнійший  Мефодій
Митрополит Київський і всієї Україні,
Предстоятель УАПЦ

Пасха Господня  2007 р. Божого
м. Київ

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X