Новини
17.12.2004 ПРЕС-РЕЛІЗ:

Протизаконність використання Церкви у виборчих технологіях та політичні репресії проти священників, які виступають проти агітації в церквах”, – така тема прес-конференції, яка відбулась 15 грудня в Інформаційному Агентстві “УНІАН”.
У прес-конференції взяли участь священник УПЦ (МП) з Чернігова протоієрей Сергій Іваненко-Коленда та депутат Чернігівської міської ради, Голова Центру гуманітарних ініціатив Сергій Шумило.
Під час прес-конференції прот. Сергій Іваненко-Коленда повідомив, що на нього розпочато політичні репресії через те, що він публічно виступив проти втягнення Церкви в передвиборчі перегони та агітацію за В.Януковича.
23 листопада клірик храму Св. Феодосія Чернігівського прот. Сергій виступив з публічною заявою, де оприлюднив факти, що в храмах Чернігівської єпархії УПЦ (МП) чимало священників через тиск влади та церковного керівництва проводили агітацію за кандидата на посаду президента В.Януковича, роздавали відповідні агітаційні матеріали, агітували під час проповідей, друкували статті в місцевій пресі тощо. Більше того, напередодні виборів в Чернігівській єпархії відбулись єпархіальні збори настоятелів всіх храмів області, на яких єпископ Чернігівський Амвросій УПЦ (МП) з "довіреними особами" Януковича в наказовому порядку “рекомендували” духовенству агітувати паству за "православного кандидата", при цьому кожному священнику видавався конверт з 200 гривнями.
За словами о. Сергія, втягнення Церкви в передвиборчу агітацію на боці будь-якої з політичних сил протирічить як чинному цивільному законодавству, так і канонам Церкви, оскільки вона не є політичною інституцією, і має зовсім інше покликання – служити Богу і людям, проповідувати правду, мир і любов, а не навпаки.
Реакцією на оприлюднення о. Сергієм цих фактів послідували погрози на його адресу, вимоги “розкаятись”, спростувати заяву та покинути місто. Після того як священник відмовився, єпископ Чернігівський Амвросій видав наказ від 3 грудня про заборону його в священнослужінні. Як відзначено у наказі, заборона здійснена “за наклеп на священноначаліє”. Протоієрей Сергій Іваненко-Коленда такі дії церковного керівництва розцінює як політичні репресії проти нього за те, що він виступив на боці правди, проти брехні, фальсифікацій та втягнення Церкви в політичну агітацію за кандидата від влади. Він також повідомив, що після того як він направив відкритого листа на ім”я Предстоятеля УПЦ (МП) митр. Володимира (Сабодана) з поясненням справжньої ситуації та проханням зняти з нього протизаконну заборону, йому почали телефонувати анонімні особи і погрожувати фізичною розправою. По даному факту прот. Сергієм вже подано відповідну заяву до УМВС України по Чернігівській області.
Саму заборону прот. Сергій вважає антиканонічною та протизаконною, оскільки за канонами під заборону підпадає той, хто проводив політичну агітацію в Церкві, а не навпаки – хто виступав проти цього. При цьому він додав, що таким чином покарано навіть не його самого, а й чотирьох дітей, яких він виховує, і яких тим самим позбавлено засобів до існування.
Депутат Чернігівської міської ради, Голова Центру гуманітарних ініціатив Сергій Шумило також підтвердив, що тиск на о. Сергія є проявом політичних репресій і розправ над незгодними з порушенням канонів Церкви та чинного законодавства. Подібні дії він розцінив як пряме порушення Законів України “Про свободу слова”, “Про вибори Президента України” та “Про свободу совісті і релігійні організації”. Більше того, як відзначив Сергій Шумило, право духовенства і віруючих мати свої власні і незалежні політичні симпатії і погляди, або не мати їх взагалі було закріплене іще Помісним Собором РПЦ 1917-1918 рр., на якому всі заборони і навіть “анафеми” з політичних мотивів були оголошені недійсними. Так само заборона прот. Сергія протирічить “Основам Соціальної Концепції” РПЦ, яку підписили всі ієрархи УПЦ (МП), і яка дозволяє священникам мати різні політичні погляди.
Водночас, як відзначив депутат Шумило, та ж сама Соціальна Концепція РПЦ, канони Церкви категорично забороняють участь духовенства та єпископів у передвиборчій агітації, діяльності політичних партій та рухів, надання у цьому допомоги владі чи політичним силам тощо.
Він порівняв сучасну ситуацію з добою сталінізму, коли правлячий режим також примушував офіційну Церкву виконувати будь-які його розпорядження, в т.ч. заперечувати факт репресій проти духовенства і віруючих, співпрацювати з каральними органами НКВС-КДБ, переслідувати опозиційних священників та мирян. Таке становище Церкви в СРСР заохочувалось іще з 1927 року, коли один з лідерів РПЦ митр. Сергій Страгородський під тиском репресій видав Декларацію про лояльність до радянського режиму, поклавши початок брудної співпраці церковних ієрархів зі спецслужбами та владою. Така діяльність конформістськи налаштованих ієрархів отримала назву “сергіянська єресь” або “сергіянство” – від імені її початківця митр. Сергія Страгородського. Проте більшість єпископату і духівництва старої “тихонівської” (від патріарха Тихона) Православної Церкви від співробітництва з комуністичною владою відмовилась, організувавшись у внутрішньоцерковну опозицію. Відтоді в СРСР існували паралельно офіційна “сергіянська” Церква, що в 1943 р. за сприяння Сталіна була організована в “Московський патріархат”, і незалежна від влади Руська Істинно-Православна Церква (РІПЦ). Остання в результаті жорстоких репресій і переслідувань майже була знищена, а ті священники і віруючі, що вижили після таборів і тюрем, змушені були перейти на нелегальний спосіб служіння, від чого у РІПЦ з'явилася й інша назва – Катакомбна Церква (тобто підпільна). На сьогодні духовний центр РІПЦ розташовується в Україні, де проживає Голова її Синоду, багаторічний в”ясень сталінських концтаборів Архієпископ Лазар (Журбенко) Одеський. На відміну від УПЦ (МП), ця частина Церкви категорично відмовляється брати участь в політичній діяльності, що є однією з головних причин її розходження з Московським патріархатом.
За словами депутата Шумила, офіційна Церква потребує допомоги чесних священників та мирян, аби нарешті очиститись, позбутись духовно-хворобливого сергіянсько-совєтського спадку та недостойних церковних ієрархів. Що стосується участі у політичній діяльності, то він відзначив, що використання Церкви з метою передвиборчої агітації протирічить не тільки канонам, але й брутально порушує чинне законодавство. Зокрема, такі дії заборонені Законом України “Про вибори Президента України” та Законом “Про свободу совісті і релігійні організації” (ст. 5). Згідно з останнім Законом та Конституцією України Церква відокремлена від держави. Таким чином втручання Церкви в політичне життя держави, передвиборча агітація і пропаганда є прямим і карним порушенням чинного законодавства.
Сергій Шумило також повідомив, що у частині 3 статті 16 Законом “Про свободу совісті і релігійні організації” визначено, що за політичну агітацію релігійними організаціями (порушення вимог статті 5) такі організації можуть бути примусово ліквідовані у судовому порядку.
Під час прес-конференції було наголошено, що випадки агітації представниками УПЦ (МП), окрім Чернігова, були зафіксовані в Луганську, Кіровограді, Сарнах, Одесі, Сумах, Запоріжжі, Полтаві, Донецьку та інших містах. Агітація відбувалася як у самих церквах після богослужінь, так і в окремих інтерв’ю чи публічних заявах. Зокрема, журналістам було представлено чимало речових доказів такої протиправної діяльності: листівки, статті, спеціальні молитви за “православного кандидата”, які розповсюджувались в храмах УПЦ (МП).
Протоієрей Сергій Іваненко-Коленда повідомив, що більшість рядового духовенства та віруючих УПЦ (МП) проти таких дій їх церковного керівництва та втягування Церкви в політичну діяльність. Проте на них чиниться страшний тиск. А в разі незгоди та протидії застосовуються шантаж, залякування та політичні репресії у вигляді звільнень, переведення у найвіддаленіші сільські парафії або заборон у священнослужінні. У більшості випадків такі священники залишаються сам на сам зі своїми проблемами, не маючи ані моральної, ані будь-якої іншої підтримки, з-за чого деякі з них ламаються та смиряються з таким антиканонічним становищем у Церкві.
З метою координації дій духовенства та віруючих, які виступають проти втягнення Церкви в політичну агітацію, учасники прес-конференції виступили з ініціативою створення Комітету православної взаємодопомоги. Вони закликали священників та мирян повідомляти до Комітету (E-mail: komitet_orthodox@rambler.ru ) про факти тиску чи переслідування з політичних мотивів, аби можна було оперативно надавати їм правову, інформаційну та іншу підтримку. Вони також закликали духовенство уникати участі в політичній агітації, не боятись залякувань чи тиску, але достойно, чесно і відповідально виконувати покладену на них місію служіння, оскільки відповідно до Євангелія для справжнього пастиря є честю бути гнаним та страждати за правду та істину Божу.

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X