Новини
22.03.2015 День сорока Севастійських мучеників
День сорока Севастійських мучеників
День сорока Севастийских мучеников
22 березня Православна Церква відзначає пам'ять сорока Севастійських мучеників - воїнів-християн з міста Севастії (територія сучасної Туреччини), які прийняли мученицьку смерть за віру в Христа. У 313 році святий Костянтин Великий видав указ, згідно з яким християнам дозволялася свобода віросповідання, і вони зрівнювалися в правах з язичниками. Але його співправитель Ликиний був переконаним язичником і у своїй частині імперії вирішив викорінити християнство, яке там значно поширилося. Ликиний готувався до війни проти Костянтина і, боячись зради, вирішив очистити від християн своє військо. Тоді у вірменському місті Севастії одним з воєначальників служив Агриколай, ревний прихильник язичництва. Під його керівництвом була дружина з сорока кападокійців, хоробрих воїнів, які виходили переможцями з багатьох битв. Всі вони були християнами. Коли воїни відмовилися принести жертву язичницьким богам, Агриколай уклав їх у темницю. Воїни вдалися до ревної молитви і одного разу вночі почули голос: «хто витримає до кінця, той спасенний буде».

На наступний ранок воїнів знову привели до Агриколаю. На цей раз язичник пустив у хід лестощі. Він став вихваляти їх мужність, молодість і силу, і знову запропонував їм відректися від Христа і тим здобути собі честь і розташування самого імператора. Знову почувши відмову, Агриколай наказав закувати воїнів. Однак, старший з них, Кіріон, сказав: «Імператор не давав тобі права накладати на нас кайдани». Агриколай зніяковів і наказав відвести воїнів до в'язниці без кайданів. Через сім днів у Севастию прибув знатний сановник Лисячий і влаштував суд над воїнами. Святі твердо відповідали: «Візьми не тільки наше військове звання, але і життя наші, для нас немає нічого дорожче Христа Бога». Тоді Лисячий велів побити святих мучеників камінням. Але камені летіли мимо цілі; камінь, кинутий Лисием, потрапив в обличчя Агриколаю. Мучителі зрозуміли, що святих захищає якась невидима сила. В темниці воїни провели ніч у молитві і знову почули втїшає їх голос Господа: «хто Вірує в Мене, якщо і помре, оживе. Пробуйте і не бійтеся, бо восприимете вінці нетлінні». На наступний день суд перед мучителем і допит повторився, воїни ж залишилися непохитними. Ці події відбувалися взимку, був сильний мороз. Святих воїнів розділи, повели до озера, що знаходився недалеко від міста, і поставили під вартою на льоду на всю ніч. Щоб зломити волю мучеників, неподалік на березі розтопили лазню. О першій годині ночі, коли холод став нестерпним, один з воїнів не витримав і кинувся бігом до лазні, але щойно він переступив поріг, як впав замертво. О третій годині ночі Господь послав відраду мученикам: несподівано стало ясно, лід розтанув, і вода в озері стала теплою. Всі вартові спали, не спав тільки один по імені Аглаий. Глянувши на озеро, він побачив, що над головою кожного мученика з'явився світлий вінець. Тоді Аглаий розбудив інших стражників, скинув з себе одяг і сказав їм: «І я християнин!» - і приєднався до мучеників. Ранок кати з подивом побачили, що мученики живі, а їх стражник Аглаий разом з ними прославляє Христа. Тоді воїнів вивели з води і перебили їм гомілки. Під час цієї болісної страти мати самого юного з воїнів, Мелітона, переконувала сина не боятися і витерпіти все до кінця. Тіла мучеників поклали на колісниці і повезли на спалення. Юний Мелітон ще дихав, і його залишили лежати на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла його слідом за колісницею. Коли Мелітон віддав останній подих, мати поклала його на колісницю поруч з тілами його святих сподвижників. Тіла святих були спалені на багатті, а обвуглені кістки кинуті у воду, щоб християни не зібрали їх. Через три дні мученики з'явилися уві сні блаженному Петру, єпископу Севастийскому, і повеліли йому зрадити поховання їх останки. Єпископ з кількома кліриками вночі зібрав останки славних мучеників і з честю поховав їх.
дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X