Новини
14.01.2005 Як не дивно, але участь Української Православної Церкви Московського патріархату в передвиборних кампаніях в Україні є систематичною.

Про це зазначає Юрій Чорноморець, православний аналітик, кандидат філософських наук у праці “Доля УПЦ на початку ХХI століття: УПЦ і президентські вибори 2004 року в Україні”.

На президентських виборах 1994 року УПЦ МП підтримала Леоніда Кучму як проросійського кандидата на противагу “націоналісту” Леонідові Кравчуку. 1999 року православні ієрархи підтримали Л. Кучму як провладного кандидата, хоча при цьому екстремістський Союз православних братств працював на Петра Симоненка. Варто зазначити, що в обох випадках масової відкритої агітації зафіксовано не було.

На парламентських виборах 1998 року УПЦ МП підтримала Партію відродження регіонів України (нині – Партія регіонів В. Януковича, – “Газета”). Як зазначає Юрій Чорноморець, один із найближчих помічників предстоятеля УПЦ МП єпископ Павло Лебідь навіть увійшов до першої п’ятірки списку та “засвітився” в телерекламі, з якої всі запам’ятали запевнення, що його “поблагословили” на участь у виборах.

– Водночас, участь єпископа Павла не підняла рейтингу партії, показавши реальний потенціал впливу УПЦ на виборців без залучення мобілізаційних політтехнологій: Партія відродження регіонів України не потрапила до парламенту, – констатує православний аналітик.

На парламентських виборах 2002 року до передвиборної кампанії підійшли професійніше й подали непряму пропагандистську підтримку КПУ, провладному блоку “За єдину Україну”, меншою мірою – СПУ та СДПУ(о).

Уже на виборах 2004 року УПЦ МП справді активно та відкрито, як ніколи, долучилася до виборчого процесу. Відбувалися технологічні ходи з благословеннями, листівками, проповідями, діяльністю церковних організацій. Відтак розкручували всім відомий міф про “православного та канонічного кандидата”.

Констатуючи так звану підтримку православного кліру, духовні керманичі УПЦ МП нерідко вдавалися навіть до погроз виключити з лона Церкви тих осіб, які підтримуватимуть опонента “канонічного кандидата”. Навіть після завершення виборів, на яких перемогу отримав “не канонічний”, за мірками УПЦ МП, кандидат, а також після визнання з боку ієрархів цієї Церкви вибору народу, деякі її представники продовжують нагнітати ситуацію.

Відразу після дня волевиявлення 26 грудня 2004 року група православних священнослужителів Донбасу виступила зі зверненням до всіх православних мирян, в якому висловила своє занепокоєння стосовно того, що Україну очікує “терниста путь” через те, що “люди не послухалися Діви Марії й обрали Президентом Віктора Ющенка, замість обранця Божого – Віктора Януковича”.

Згодом, уже в кафедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці Одесько-Ізмаїльської єпархії УПЦ МП, почали поширювати листівки, підписані так званим комітетом захисту Конституції і демократії в Одесі, автори яких “не визнають результатів повторного голосування другого туру виборів президента України”.

“Ми закликаємо всіх обдурених виборців Януковича не сидіти і не чекати, доки узурпатори поставлять Одесу, Південь і Схід у цілому – на коліна, – йшлося в листівках, які поширювали у храмах УПЦ МП в Одесі. – Їхній цинізм не знає кордонів, “демократичний” Захід закриє очі на все, як заплющив очі на геноцид сербів у Косово. Ми закликаємо всіх виборців Януковича відстояти свій вибір і свою свободу за допомогою громадянських акцій непокори”.

Листівки такого штибу поширювали в кафедральному соборі і того дня, коли там очолював Службу Божу глава єпархії – митрополит Агатангел.

Варто зазначити, що й реакція на такі дії духівництва є адекватною. Група вірних УПЦ МП вирішила звернутися до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням прийняти під свій омофор усіх тих, хто “став неугодним у храмах УПЦ (МП), і відкрити в Україні постійну структуру храмів Константинопольського Патріархату”.

“Раптом ми відчули себе бездомними від того, що в храмах Української Православної Церкви Московського патріархату нас почали розділяти залежно від нашої громадянської позиції, – зазначено в посланні. – Якось, прийшовши у свій храм, ми почули не проповідь Євангелія, а слова підтримки “благословенного” кандидата. Декому з нас на сповіді запропонували покаятися в тому, що ми віддали свій голос не за “того” кандидата, іншим за цей “злочин” запропонували вийти з храму”.

А.Г.
gazeta.lviv.ua

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X