Новини
01.04.2005 Єпископ Луцький і Волинський УПЦ КП вважає серйозною і справедливою заяву владики Всеволода (Майданського)

ЛУЦЬК — Враховуючи тривале міжконфесійне протистояння Православних Церков України, заява владики Всеволода (Майданського) викликала не лише бурхливу негативну реакцію єрархів Російської Церкви, але й чималий резонанс в українському суспільстві. Прес-служба Волинської єпархії Київського Патріархату, зважаючи на неабияке зацікавлення вищезгаданою заявою волинян і волинських ЗМІ, провела 1 квітня прес-конференцію, на якій єпископ Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич) прокоментував останні події. Було заявлено наступне:

1. Позиція Константинопольської Патріархії щодо Української Церкви є першим кроком, за яким неодмінно активізується процес визнання Київського Патріархату автокефальною складовою Вселенського Православ’я, рівною серед взаємовизнаних Православних Церков світу.

2. Заява делегації Вселенського Патріарха не є випадковістю чи безглуздим непорозумінням, як її намагається цими днями представити Московський Патріархат. Більше того, вона сприймається сьогодні доволі серйозно, оскільки зміна політичної ситуації виявляє чітке бажання керівництва України мати єдину, помісну, визнану православним світом Церкву.

Речники Російської Церкви з Москви і Києва замовчують, що Патріарх Варфоломій й раніше неодноразово в листах до митрополита Володимира (Сабодана) чітко зазначав, що не визнає УПЦ (МП) окремою Церквою, а вважає її сукупністю єпархій Російської Православної Церкви в Україні. А про неканонічне приєднання Київської Митрополії до Московського Патріархату наголошує і текст Томосу Православній Автокефальній Церкві в Польщі від 1924 р. і лист Константинопольського Патріарха Димитрія до Московського Патріарха Алексія ІІ від 10.01.1991 р.

3. Намір Вселенського Патріарха посприяти у визнанні Київського Патріархату підкріплений вже і відповідними діями: саме перебування в Україні делегації Константинополя, яке попередньо не узгоджувалося з Москвою, свідчить про те, що Константинополь не вважає за потрібне координувати свої дії з Російською Церквою, бо не визнає її претензії на канонічну юрисдикцію над Україною.

4. Політичні події в Україні виразно показали, що деякі єрархи УПЦ (МП) не бажають, щоб Українська Церква була автокефальною, не усвідомлюють духовні потреби українців та ознаки часу і своєю прив’язаністю до Москви стають дедалі більшою загрозою духовному та національному розвиткові української держави.

5. Православним українцям необхідно усвідомити, що самопроголошення автокефалії і боротьба за її визнання – це єдиний шлях здобути дійсно Українську Церкву, оскільки в священних канонах немає чітко регламентованих способів утворення автокефальної Церкви. Тому сьогодні особливо необхідно гуртуватись навколо Київського Патріархату – могутнього духовного стержня української нації, та публічно відстоювати своє священне право бути членом саме автокефальної Української Православної Церкви – загальновизнаної, рівної серед інших Православних Церков.

Світлина Сергія Дубини
http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;5024/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X