Новини
04.04.2005 Папа пішов до Бога

Учора, в перший день після того, як не стало Папи Івана Павла ІІ, українці молилися за упокій його душі. У католицьких храмах латинського й візантійського обрядів відправляли панахиди. Співаючи великому Папі “Вічная пам’ять”, не ховали сліз. А потім довго не розходилися, згадуючи покійного понтифіка.    
 
 “Пам’ятаєте, як на зустрічі з молоддю була злива, а він дивився, як люди мокнуть, а потім заспівав слабким голосом “Не лий, дощ, не лий…” - “А коли він звертався до українців, то говорив, як наші лемки”. - “Він завжди казав, що молиться за Україну”. - “Так, такого Папи у нас більше не буде”…

Він пішов гідно

Останні роки Іван Павло ІІ був дуже слабим. Кілька років тому навіть знайшлися “доброзичливці”, які вважали, що йому слід покинути апостольський престол. Але це було проти правил – наступний Папа має прийти тільки після смерті попередника. Понтифік не зважав на заяви й продовжував свої апостольські паломництва світом, приймав вірних у Ватикані, зносив молитви за них слабким голосом і благословляв їх тремтячою рукою. Він пішов гідно, довівши свою місію до кінця, витримавши усе, що було йому призначено. В останні години він був не сам - попрощатися зі своїм Папою прийшли десятки тисяч вірних. Вони з надією дивилися на вікна папських кімнат і молилися за те, щоб Святійший Отець одужав, якщо на те воля Божа, щоб ще хоч трохи побув із ними…

У суботу ввечері Папа попрощався зі своїми найближчими, а о 21 годині 37 хвилин за римським часом його не стало. Він увійде в історію як новатор, дипломат, місіонер, що покидав ватиканські мури і вирушав в апостольські мандрівки до своїх вірних у різних куточках світу. Мільйони людей в Європі, Африці, Америці, Австралії можуть сказати, що вони на власні очі бачили Папу.

Це був «наш Папа»

Прихильність Івана Павла ІІ до України дехто пов’язує з його начебто українським походженням. І хоча сам Папа ніколи не говорив про те, що його мама є українкою, це припущення завжди тішило українців. І українці сподівалися, що одного разу паломницька стежка Святійшого Отця проляже в Україну. Сам Папа не раз говорив про те, що хотів би відвідати Україну.

15 років тому він надіслав звернення українській молоді з нагоди з’їзду “Українська молодь – Христові”, у якому казав: “Хотів би я бути присутнім в ці дні з вами, але це поки що неможливо”. А під час святкування 1000-ліття хрещення Русі, яке відбулося в базиліці святого Петра у Римі, Папа звернувся до українців: “Сердечно вітаю вас, а разом з вами – весь український народ та обіймаю вас усіх як ваш брат і перший Папа слов’янського походження в історії Церкви”.

У радянські часи візит Папи в нашу країну, звичайно, був неможливим. Але хто б тоді міг припустити, що Папі не так легко буде потрапити навіть до незалежної України. Святійший приїхав до нас у 2001 році. Це були часи політичної кризи, коли на поверхню виплив “касетний скандал”, а з президентом Леонідом Кучмою ніхто не хотів мати справи. Його не запрошували європейські політики. Для Івана Павла ІІ це не стало перешкодою. Він завжди підкреслював, що їде не до політиків, не до можновладців, а до своєї пастви. Але, мабуть, сам Папа не знав, наскільки його візит потрібен українцям, як потребують вони слова підтримки й надії. Вони жадали почути з його вуст, що вони “улюблені діти Божі”. “Ваш народ переживає важкий і складний перехід від тоталітарного режиму, що пригнічував його протягом стількох років, до нарешті вільного й демократичного суспільства, - сказав Папа українцям. - Свобода, однак, вимагає сильного, відповідального й зрілого сумління. Свобода вимоглива, і в певний спосіб коштує більше, ніж неволя… Майбутнє України великою мірою залежить від вас і від тієї відповідальності, яку ви зумієте взяти на себе. Бог не забариться, щоб благословити ваші зусилля, якщо спрямуєте своє життя на великодушне служіння родині й суспільству, ставлячи спільне добро вище від особистих інтересів. Україна потребує чоловіків і жінок, які б віддали себе на служіння суспільству, маючи на меті сприяння правам і добробуту всіх, починаючи від найслабших і знедолених”. Тоді його слова слухали мільйони українців, слухали не вухами, а серцем. Мало минути ще три роки, щоб українці втілили своє прагнення до свободи. Мабуть, більшість із півтора мільйона паломників, котрі прийшли на зустріч з Папою, згодом вийшли на Майдан в українській столиці…

…Українці сумують за своїм Папою. Однак вірять, що отримали ще одного заступника на Небі.

Життя – як подвиг

осени 1978 року Кароль Войтила став Папою Римським - першим Папою-неіталійцем за останні 450 років. Понтифікат Івана Павла Другого - третій за тривалістю за всю історії Римо-католицької церкви (після правління Святого Петра і Пія Дев’ятого) і є одним з найбільш насичених подіями.

25 січня 1979 року почалася пастирська поїздка Папи до Мексики - перша зі 104 зарубіжних подорожей понтифіка. 2 червня 1979 року Войтила уперше приїхав до рідної Польщі як керманич Римо-католицької церкви.

13 травня 1981 року на площі Святого Петра турецький терорист Алі Агджа здійснив замах на життя понтифіка, серйозно поранивши його.

11 грудня 1983 року Іван Павло Другий став першим понтифіком, що відвідав лютеранську церкву (в Римі). 13 квітня 1986 року вперше з апостольських часів Папа відвідав синагогу (в Римі) і вітав іудеїв, яких він назвав «старшими братами». 27 жовтня 1986 року в італійському місті Ассізі проходить Всесвітній день молитви за мир з участю представників релігій з усього світу.

30 грудня 1993 року між Ватиканом та Ізраїлем встановлено дипломатичні відносини.

21 травня 1995 року Папа просить вибачення за зло, заподіяне католиками в минулому представникам інших конфесій. 19 листопада 1996 року понтифік приймає у Ватикані Фіделя Кастро.

12 квітня 1997 року Іван Павло Другий здійснює поїздку до Сараєва, де говорить про війну як про драму і виклик для Європи. На шляху папського кортежу було виявлено міни.

24 серпня 1997 року Папа бере участь у Всесвітньому католицькому дні молоді в Парижі, на який зібралося понад мільйон людей. 27 вересня 1997 року понтифік як слухач присутній на концерті рок-зірок у Болоньї. 21 січня 1998 року Папа починає пастирську поїздку на Кубу.

7 травня 1999 року почалася папська поїздка до Румунії. Іван Павло Другий став першим Папою, який відвідав православну країну.

12 березня 2000 року понтифік здійснює «mea culpa» - покаяння за гріхи синів церкви.

20 березня 2000 року починається папський візит до Ізраїлю, під час якого він молиться біля Стіни плачу в Єрусалимі.

4 травня 2001 року в Афінах понтифік просить вибачення за розорення Константинополя. 6 травня 2001 року в Дамаску Іван Павло Другий стає першим Папою, що відвідав мечеть.

23-27 червня 2001 року Папа здійснює візит до України, відправляє літургії у Києві (за латинським і візантійським чином) та Львові, відвідує Аскольдову могилу, Бабин Яр та Вірменську церкву.

12 вересня 2001 року, після атаки терористів проти США, глава Римо-католицької церкви закликає не допустити переважання логіки ненависті і насильства.

29 червня 2004 року відбувся офіційний візит до Ватикану Всесвітнього Константинопольського патріарха.

1 лютого 2005 року Івана Павла Другого терміново доставили до римської клініки «Джемеллі» у зв’язку з гострим ларинготрахеїтом, ускладненим спазматичними явищами.

30 березня Іван Павло Другий востаннє з’являвся на публіці, але не зміг привітати віруючих, що зібралися на площі Святого Петра.


На фото: Він увійде в історію як новатор, дипломат, місіонер. 
www.wz.lviv.ua

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X