Новини
14.04.2005 Святий Юр на зламі століть: Митрополит Юліян Куїловський

Юліян народився 1 травня 1826 р. в сім’ї пароха села Конюшки Королівські (нині Самбірського р-ну Львівської обл.), шляхтича герба Сас.


Навчався на філософському факультеті Львівського університету. 1846-го його відрахували за участь у революційному русі. За протекцією Єпископа перемишльського Івана Снігурського – родича Юліяна по матері – прийняли до філософського закладу в Перемишлі, але 1847 р. знову виключили. Поновився під час революції 1848-го, водночас був сотником Академічної гвардії в Перемишлі. Після розгрому революціонерів у Львові 1 листопада 1848 р. воював у складі польського легіону генерала Йосифа Бема угорської революційної армії. Упродовж 1848-1850 рр. – капітан турецької армії. Закінчив духовну семінарію в Парижі (1851-1854). 1857 р. амністований, повернувся до Галичини. З 1859-го – парох Руського Села біля Перемишля, з 1881 р. – крилошанин Перемишльської капітули, з 1882 – кафедральний проповідник і ректор духовної семінарії в Перемишлі, з 1884-го – парох кафедральної церкви і перемишльський декан, із 1887 р. – архіпресвітер Станіславівської єпархії, 1890-1891 – суфраган (помічник) Єпископа перемишльського Івана Ступницького, 1891-1898 – Єпископ станіславівський.

Куїловський був останнім митрополитом Греко-Католицької Церкви перед Шептицьким. Схоже, його життєвий вибір був не так духовним покликанням, як наслідком складних обставин, у які він потрапив. Здебільшого польські повстанці жили в скрутних умовах, а сутана таки гарантувала шматок хліба. Зрештою, це тільки тепер еміграцію вважають за щастя.

Узагалі шляхта, особливо вища аристократія, традиційно сприймала уніатську Церкву як по рівняно легкий шлях до життєвого успіху. До того ж внутрішня церковна дисципліна була значно слабшою, ніж у католиків римського обряду, тому можна було собі дозволити значно більше.

Безумовно, отець Куїловський був типом священика старого покрою і дбав не лише про душу. Він мав авторитет не тільки серед поляків (як повстанець й учасник героїчних кампаній легіону Бема в Угорщині проти австрійської армії), а й поміж москвофілів (які поважали його за прихильність до архаїчної звичаєвості та за виступи проти спроб модернізації церковного життя). Усе ж цікаво зауважити, що єпископ Юліян був рішучим противником участі священиків у політичному житті на будь-якому боці.

4 серпня 1898 р. помер кардинал Сильвестр Сембратович (див. про нього “Люди Львова” за 13 серпня 2004-го), тому посада митрополита стала вакантною. Провід українських політиків вирішив лобіювати кандидатуру Єпископа перемишльського Константина Чеховича. Проте, оскільки він був удівцем, то Ватикан виступив проти. Й українці запропонували кандидатуру Андрея Шептицького (тоді – ігумена монастиря
св. Онуфрія на Підзамчі): хоча до нього тоді ставилися зі скепсисом, проте вважали все ж ліпшим, аніж друга “подоляків” (у той час – найнеприхильнішої до українців польської партії, яка називалася так через перевагу в ній польських землевласників із Поділля) і прихильника москвофілів Куїловського.

Багато залежало від намісника, а ним у той час був граф Лев Пінінський – “подоляка”. На вимоги українських угруповань він не зважав. У кулуарах Олександр Барвінський навіть погрожував йому переходом в опозицію очолюваного ним “Слов’янського християнського народного союзу” (сербсько-словенсько-українсько-чеської фракції) в австрійському парламенті – фракція була численна, тому це, звісно, короні не сподобалося б. Проте Пінінський не хотів навіть слухати. А у відповідь на аргумент Барвінського, що Куїловський має чотирьох дітей, намісник цинічно заявив: “О, то юж постарами сє, ажеби те дзєці ґдзєсь знікли!” 28 грудня 1898 р. відбулася урочиста інтронізація Єпископа Юліяна на митрополичий престол у Львові.

Новий митрополит був уже зовсім немічною людиною. Ті півтора року життя, які йому залишилися, він здебільшого пролежав у ліжку. Можливо, саме з огляду на стан його здоров’я прихильні до Шептицького римо-католицькі клерикали-інтелектуали не втручалися у процес призначення Куїловського митрополитом. Зрештою, за традицією митрополитом ставав єпископ, а Шептицький ще не був єпископом. Тому вирішили почекати. Митрополит Юліян Куїловський помер 4 травня 1900 р. Починалася ера Шептицького.

Ігор Чорновол

Наступного четверга – “Cмерть у Брюховичах. Володимир Івасюк”.
Через появу нових
матеріалів редакція
перенесла анонсовану
публікацію і просить
пробачення у читачів

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/04/15/4445/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X