Новини
27.04.2005 Лики Великої України

У Львівському музеї історії релігії відкрили виставку “Ікона Великої України” (з приватних колекцій). Так сталося, що урочистість майже збіглася в часі з обранням нового Папи, а тому саме Венедикту ХVI організатори присвятили цю подію – музей та Інститут колекціонерства старовини при НТШ ім. Т. Шевченка.

Експозиція з ікон ХІХ століття східної України (характерних суто людським трактуванням образів), королевецьких, і полтавських рушників є першою такого плану в нашому місті. “Кожен колекціонер, – зізнався на відкритті патріарх львівських збирачів української старовини Іван Гречко, – оцінює будь-яку виставку з позицій, чи хотів би він мати в себе представлене. Так-от, попри те, що нарікаю, – моя колекція вже давно витісняє мене з хати – все, що тут є, я б не вагаючись забрав додому”.

За словами “двигуна” виставки, колекціонера Тараса Лозинського, виставлені  ікони – а їх декілька десятків (у Львові “великоукраїнських” ікон ХІХ століття у приватних колекціях загалом близько трьохсот) – здебільшого чернігівські. Чернігівська школа разом із черкаською та вінницькою належать до найцікавіших на сході України. Свого часу проґавивши черкаські ікони (дві унікальні приватні збірки черкаських ікон є в Києві), наші земляки претендують на те, щоб найкращі зразки чернігівської ікони осіли в їхніх збірках.

“В одній із газет я прочитав замітку, – зазначив доктор богослов’я, ієромонах Севастіян Дмитрух, – що одночасно із запуском Дніпрогесу вирішили вилучити з помешкань людей духовні твори. Їх звезли до Запоріжжя, виклали на вулиці в суцільну довгу купу завширшки п’ять метрів аж до проспекту та підпалили. Горіло три доби, а тоді возами вивозили попіл. Ця виставка наших східних хатніх ікон засвідчує, що, на щастя, спалили не все. Тут немає жодної російської ікони, тільки характерні для іконописання України просвітлені лики, в яких дух і душа нашого народу”.

Тарас Лозинський уже після відкриття розповів “Газеті”, що нині в Києві нова мода – для обряду одруження використовувати дві старовинні шлюбні ікони та рушники. Вловивши “хвилю”, на цьому дуже піднялася одна київська фірма, скупивши
2,5 тисячі ікон і близько тисячі старих рушників, які з її допомогою отримали нове життя. “Я з нетерпінням чекаю, – підсумував пан Лозинський, – коли українська старовина стане внутрішньою потребою і на наших теренах”.

Ярина Коваль
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/04/25/4709/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X