Новини
15.09.2004 Тут вічність стишила ходу

Могутні мури монастиря. Просторе подвір’я, де обабіч стежки цвітуть клумби всіма кольорами світу, пахне травою й сіном. І такий навколо спокій, що сюди не просочується ні захват, ні відчай, ні зневага. За тими мурами, здається, час зупинився. Глянеш на величні споруди – і відразу пригадаєш слова, почуті від випадкового подорожнього: «Щоб неба дістати, треба відірватися від землі». І сьогодні до Мгарського монастиря, як і сотні років тому, приїжджають люди для зцілення – і тілесного, і духовного.

 Що пам’ятають древні мури?

Біля мурів Мгарського монастиря зупинилися здорожені коні. Невідомі постукали в браму й залишили під опікою ченців тяжко хворого чоловіка. Ішов 1663 рік. Це був син Богдана Хмельницького –  Юрій. Він оселився у Мгарі, прикладався до мощей Афанасія Чудотворця й незабаром одужав. А згодом, прийнявши постриг, став монахом Гедеоном.

Розповідають, що княгиня Волконська, яка була дуже побожною, але тривалий час тяжко хворіла, бачила сон, ніби святий, що сидить із закритими очима, кличе її до нього приїхати. Це їй снилося тричі. Княгиня дізналася, що такий святий є у Мгарському монастирі. Її внесли до храму на килимі. Княгиня відразу впізнала мощі святого Афанасія, приклалася до них, побувала на службі, але не відчула полегшення. Увечері вдарили дзвони, з останнім ударом хвора відчула в тілі тепло, встала й почала ходити. Усі зрозуміли, що диво – від Афанасія Чудотворця. Це було 25 травня 1813 року.

А майже за півстоліття у повісті «Близнецы» Тарас Шевченко напише: «...Отдохнувши под церковной оградой, он бодро пустился в путь и слушал всенощное бдение в лубенском монастыре перед ракою святого Афанасия, Патриарха Александрийского. Переночевал в странноприемной и тут выслушал от какого-то переходящего богомольца легенду об успении святого Афанасия в сидячем положении. И о том, что дочери лютого Еремии Вишневецкого Корибута приснился сон, что она была в раю и ее оттуда вывели ангелы, говоря, что если она своим коштом выстроит храм Божий в добрах своих близ города Лубен, то поселится уже на веки вечные в раю. Она и соорудила храм сей».
До речі, цю історію досі розповідають не тільки в монастирі, а й у навколишніх селах.

Останній прихисток святителя Афанасія

Якщо Лубни Полтавської області згадуються в літописах ще в X столітті, то Мгарський монастир, що кілометрів за три від Лубен,  історія пам’ятає з XVII. У 1619 році Раїна Вишневецька робить пожертву на заснування Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Вона ж на згадку про покійного чоловіка подарувала церкві землю. Спочатку тут був чоловічий печерний монастир. Із часом він став дуже багатим, мав і села, і млини. 1622 року в монастирі було створено братство монахів, яке протидіяло покатоличенню Лівобережної України.

Iсторія Мгарського Спасо-Преображенського монастиря тісно пов’язана з ім’ям святителя Афанасія, Патріарха Цареградського. Грек за походженням, він неодноразово бував на святій горі Афонській, де мріяв назавжди усамітнитися. Але за характером Афанасій був подвижником, часто їздив до Солунської єпархії, тривалий час листувався з російським царем і на схилі літ вирушив у далеку подорож до Росії. Та повернутися додому Афанасію не судилося: він по дорозі захворів, зупинився перед мурами Мгарського монастиря і сказав ігуменові Петронію, який підійшов під патріарше благословення: «Бажає душа моя в цьому монастирі грішне тіло своє поховати».

5 квітня 1654 року він відійшов до Бога. Патріарха поховали в храмі Преображення Господнього під амвоном, біля царських воріт – посадили у крісло і вклали у кам’яну гробницю.

Через вісім років після смерті Афанасія, коли на прохання митрополита Паїсія Газького відкрили поховання, по церкві розлилися пахощі. Але найбільше вразила сама гробниця: святий Афанасій сидів нетлінний, хоча стліли одяг і крісло. На правій руці, якою він тримав ціпок, не було двох чи трьох пальців. На мощі патріарха одягли ризи і поклали в церкві Преображення Господнього. У лютому

1662 року Афанасія канонізували. На початку ХІХ століття спорудили срібну раку вагою в 4 пуди, і туди було перекладено мощі патріарха. До Мгара приходили стражденні і хворі, чимало людей зцілювалися. Мощі святителя Афанасія неодноразово переносили  з місця на місце у зв’язку з пожежами та відбудовами. Ці місця нині вважаються святими. 1936 року, коли монастир ліквідовували, мощі Афанасія Чудотворця перевезли в Харків у Благовіщенський кафедральний собор. Влада не наважилася їх знищити. Нині братія монастиря молиться за те, щоб святиню повернули.

Отже, повернімося до історії. У середині XVII століття монастир опинився на території визвольного руху Богдана Хмельницького і був зруйнований. А руйнували його за час існування багато разів. Наприклад, у 1657–1658 роках – під час повстання  Барабаша, у 1659-му – монастир спалив російський боярин  Ромодановський, у 1677-му й 1695 роках обитель знищено пожежею. У 1684–1692 рр. збудовано цегляний Спасо-Преображенський собор на кошти гетьманів  Самойловича та  Мазепи. А 1736 року сталася сильна пожежа і знову мало не весь монастир згорів. Будівлі відновлювали, але, мов ураган, налітало нове спустошення.

Доля до храму була часто немилосердною. На початку XX століття, за радянських часів, більшовики розстріляли тут шістнадцять монахів разом з ігуменом Амвросієм, потім за мурами монастиря розташувався штрафний батальйон для дітей ворогів народу. 1936 року монастир було закрито. З 1945-го і до 1986 року там базувалася військова частина, потім піонерський табір.
Та в лютому 1994 року знову задзвонив монастирський дзвін і відбувся перший постриг.

Господь не залишив це місце

Монастирський двір порівняно невеликий. Тут залишилося чимало старих будівель ще з XVII століття. Найбільший тут Спасо-Преображенский собор, де служби поки що проводять лише влітку. Зовні його вже відновлено, ведуться реставраційні роботи всередині. За мурами на скиту – церква Благовіщення Святої Богородиці, неподалік від головного храму – уже відреставрована церква святителя Афанасія.

Служби в монастирі відбуваються щодня, вранці й увечері. Братія разом із паломниками і трудниками нараховує близько сорока осіб. У кожного тут свої обов’язки – послухи. Адже життя в монастирі – це щоденна праця. Він має близько 270 гектарів землі, техніку (старенький комбайн «Дон», вантажну машину, кілька тракторів), живність.  Частенько у дворі можна побачити однокінку – то двадцятидворічний кінь Буян виконує нескладну роботу. А ще тут живуть яструб, сова, вільно розгулюють по двору павичі.

Прокидаються мешканці монастиря вдосвіта – о 5.30 щодня, крім неділі. О 6-й – церковна служба, Божественна літургія. О 8-й братія йде на послухи, о 12-й обід (сніданків тут немає). Потім короткий відпочинок – і знову праця. О 17-й годині вечірня служба, яка триває 3 або 3,5 години. Після 22-ї вільна година. У кожного монаха є індивідуальне правило, призначене духівником, – молитви, акафісти, канони. І в кожного є улюблена справа: ченці  займаються різьбярством, малюють, пишуть вірші, але в миру люди творчістю підкреслюють себе, а тут працюють на славу Божу.

15 травня 2003 року, в день 10-річчя відновлення монастиря, під час урочистої служби почала мироточити ікона Сергія Радонезького. Братія вважає це знаком Божим, що Господь не залишив це місце. Про дивовижні зцілення, які тут траплялися, можна розповідати багато. Коли храм був ще дерев’яний, мощі святого Афанасія виносили із церкви і встановлювали поблизу муру. Там читали молитви. На цьому місці нині ікона патріарха Цареградського. Сюди приїздять чимало паломників із різних куточків України. До речі, нещодавно побувала жінка з Харкова, яка мала невиліковну хворобу. Вона вважає, що дух Афанасія Чудотворця залишився у Мгарському монастирі. Віра допомогла їй – паломниця одужала.

На території монастиря – колодязь із цілющою водою. Поблизу церкви Благовіщення Святої Богородиці – дивовижна стара сосна, що почорнілі гілки-руки звела високо до неба, немов у молитві. Чого просить у Бога вона для братів і сестер на землі? Душевного спокою, милосердя, любові до ближнього, терпіння? Зупинімося на мить і прислухаймося. Здається,  і вічність тут притишила свою ходу.
 
Автор: Любов Пономаренко
Стаття взята з http://gazeta.razom.org.ua/?nId=1374

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X