Новини
18.05.2005 Назустріч Христові

Зелені поля, квітучі луки, синє небо. Приємне гудіння в ногах від багатогодинної подорожі пішки. Відчуття легкого голоду, коли навіть звичайний окраєць хліба стає смачнішим за королівські марципани, а джерельна вода – солодшою за п’янке вино.

Тут нікому не дадуть пропасти: за потреби знайомі та незнайомі простягають руку допомоги та підтримки. Всіх цих людей єднає віра у Христа і спільна молитва…

Автор матеріалу вирішив уже вдруге поспіль приєднатися до молодіжної пішої прощі (вже 12-ї) до Унівської Свято-Іванівської Лаври – монастиря монахів-студитів. Цей захід щотравня організовує Товариство українських студентів-католиків (ТУСК) “Обнова” разом із Мальтійською службою допомоги та патріаршою комісією у справах молоді УГКЦ за благословенням Кардинала Любомира Гузара. Піша проща завжди починається урочистою Святою Літургією у п’ятницю вранці в церкві святого Михайла у Львові, а далі – Личаківська – Тракт Глинянський – Лисиничі – Винники – Дмитровичі – Гаї – Романів і через Перемишляни – до села Унів, відстань до якого зі Львова становить близько 65 кілометрів.

Мандрівка завершується в суботу ввечері біля стін Унівської чернечої обителі. Першого дня прочани проходять 37 кілометрів. У Романові зупиняються на ночівлю і знову – в дорогу. Цьогоріч у прощі взяли участь майже 1000 осіб, не лише зі Львова, а й з Івано-Франківська та інших міст, серед них і неповносправні люди, яких недуга прикувала до інвалідного візка... До речі, вони завжди сповнені оптимізму, якоїсь внутрішньої радості та сили. Тут слушно з пам’яті виринають слова з Євангелії: “Дух бадьорий, та тіло немічне...”

...Репортер “Газети” приєднався до прочан лише в суботу вранці – так склалися обставини. Довелося сісти у звичайний автобус-“пазик” і курними польовими дорогами доганяти інших. Застав їх на квітучій лісовій галявині, де веселе товариство духовних і світських осіб посідало на траву в очікуванні сніданку. Хочеться відзначити роботу “мальтійців” – благородну справу нагодувати всіх прочан узяли на себе саме вони. Юшка з чорним хлібом просто неба смакувала як ніколи. Ось що таке справжня, здорова, життєдайна їжа!

...А далі ми – всі ті, хто долучився до прочан у суботу, – залишили найважчі сумки в одному з “бусиків”, які супроводжували прощу, взяли із собою найнеобхідніше і разом з усіма рушили далі. Того дня була надзвичайно гарна погода. Я вповні відчув на собі всі радощі та труднощі пішого походу погожої травневої днини.

На прощі можна знайти й чимало нових друзів, з якими легко спілкуватися. Так, 19-річна Вероніка Катькало, яка навчається на другому курсі у “Львівській політехніці”, розповіла, що вперше бере участь у такому заході.

– Мені дуже цікаво, – зізналася дівчина. – Тут немає відчуття втоми, разом легше долати всі фізичні труднощі, та й молитися спільно легше.

А інші молоді люди в розмові з репортером “Газети” висловлювали переконання, що такі заходи єднають усіх нас довкола віри у Христа, дають змогу замислитися над своїм життя, покаятися, зустрітися з Живим Богом і через фізичні труднощі віддати Йому більше часу й уваги.

І з цим можна погодитися на сто відсотків. Ми йшли, відпочивали і знову йшли, але надто не втомлювалися – Бог допомагав... Деякі молоді люди вирішили відчути всі переваги подорожі пішки, знявши із себе взуття. Я також пройшов босоніж кілометрів зо п’ять. І мушу визнати, що така мандрівка нагрітим асфальтом або прохолодними травами на узбіччі відмінно загартовує тіло і дух.

У селі Городиславичі є каплиця Божої Матері, а біля неї – джерело з кришталево чистою водою. Кажуть, ця вода чудодійна. І справді, після декількох ковтків до людини повертаються втрачені сили... Ми зупинялися майже в кожному селі, й усюди нас гостинно зустрічали хлібом-сіллю місцеві мешканці – члени церковного комітету. Найбільш урочистим був прийом у Перемишлянах. Глава УГКЦ Блаженніший Кардинал Любомир Гузар разом із гостем з Америки, архієпископом Чиказьким Френсісом Джорджем, та іншими духовними особами відправив службу Божу в центральному храмі містечка. Під час проповіді особливу увагу звернули на вшанування пам’яті Блаженного Омеляна Ковча – єдиного з владик УГКЦ, якого замордували у фашистських таборах через те, що він допомагав переслідуваним євреям. До речі, залишки мощей цього мученика тепер лежать у цьому соборі.

А в суботу надвечір ми прибули до точки нашого паломництва – Унівської Свято-Іванівської Лаври. Люди отримали змогу відпочити, присвятити себе молитві й, незважаючи на фізичну втому, набратися нових духовних сил. Лише священикам-сповідникам додалося чимало роботи – до кожного з них вишикувалися чималі черги охочих потрапити на сповідь.

Наступного ранку, в неділю, розпочалася Архієрейська Служба Божа. Глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар у своїй урочистій проповіді привітав присутніх з їхньою участю в прощі та побажав усім щастя, здоров’я та Божої благодаті. Після благословення Блаженнішого всі присутні всмак пообідали на зеленому моріжку. І – подорож автобусами до Львова!

– Цей захід видався надзвичайно вдалим, – переконаний голова оргкомітету прощі Михайло Прийдун, який очолює ТУСК “Обнова”. – По-перше, чудова погода, без дощу, а по-друге, все обійшлося без жодних ексцесів. Все було дуже гарно організовано. Цьогоріч уперше нас супроводжувала велослужба, яка на трасі відгороджувала колону прочан від машин. І ще: на прощі побували навіть американські тележурналісти, які прибули сюди, щоб зняти фільм.

Американцям справді буде про що знімати кіно: заповнена площа перед стінами монастиря є яскравим доказом того, як багато молодих людей шукають Христа і знаходять його в тиші свого серця.

Богдан Мазур
Львів-Унів-Львів
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/05/18/5256/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X