Новини
20.05.2005 Врятувати усипальницю князя Лева

Наступного, 2006 року врочисто відзначатимемо 750-річчя Львова. Для цього проведуть багато заходів, передбачають виділення значних коштів. Певний стосунок до цієї події має і Старосамбірщина.


Князь Лев Данилович мав резиденцію в селі Спас, що за п’ять кілометрів від Старого Самбора. На княжій горі був замок, факт існування якого підтвердили археологи наприкінці XX століття. У цьому селі в ті часи також був Святопреображенський монастир, поблизу нього – єпископський собор (катедра), де перебували єпископи Самбірського єпископатства. Самбірську єпархію створив князь Лев Данилович після того, як 1290 року отримав від угорського короля заселене українцями Закарпаття. Українці не мали своєї єпархії і підпорядковувалися латинському єпископатові. Тому і створили єпархію з центром у Святопреображенському монастирі в селі Спас.

Відомо також, що свої останні роки князь Лев Данилович провів у замку на Замковій (Княжій) горі у Спасі, де й помер 1301 року. Згідно з переказами, перед тим постригся в ченці Святопреображенського Спаського монастиря, де його й поховали. Через певний час тіло князя Лева перепоховали в монастирській церкві св. Онуфрія в селі Лаврів, за 14 км від с. Спас і 11 км від Старого Самбора.

Спаський монастир зруйнували 1786 року за указом цісаря Франца-Йосифа внаслідок касації (скасування), яку видав австрійський уряд. Будівлі розібрали, а церковне майно передали Лаврівському монастирю.

Монастир у селі Лаврів існує з ХІІ ст. У другій половині ХІІI ст. там збудували церкву святого Онуфрія, в якій спорудили нішу-аркосолію для перезахоронення праху Лева Даниловича. Як стверджував дослідник цього монастирського храму, відомий археолог Михайло Рожко, який упродовж 1983-1986 рр. проводив комплексне археологічно-архітектурне вивчення території монастиря та церкви св. Онуфрія, храм у Лаврові є унікальною пам’яткою давньоукраїнської архітектури. Церква була єдиною серед слов’янських народів пам’яткою, де зберігали мощі давньохристиянського подвижника св. Онуфрія. Історик Ігор Мицько стверджує, що частину мощів св. Онуфрія отримав ще князь Ярослав Осмомисл від баварського та саксонського герцога Гайнріха Лева, коли 1165 року їздив на коронацію імператора Фрідріха Барбороси.

Церква у своїй первинній забудові, яка збереглася до наших днів, стала еталоном для прямого запозичення будівничими Поділля, Буковини, Молдови, Румунії. Храм розбудовували у XVII, XVIII і XX століттях.

Лаврівський монастир, який був одним із найбільших і найвидатніших духовних і культурних центрів у Східній Галичині, а також церква св. Онуфія були широко відомими далеко за межами Галичини.

Церква св. Онуфрія, побудована для перезахоронення князя Лева Даниловича, стала своєрідним пантеоном для майбутніх поколінь. Окрім князя, вона стала усипальницею для багатьох священослужителів і світських людей. Під час досліджень, які провела згадана експедиція, в північному крилі виявили склеп із похованнями Владики і Митрополита А. Винницького (помер 26.11.1679 р.) та молдавського князя Костянтина і його дружини Неделі Басарабів (близько 1674-1684 рр.). У склепі знайшли поховання іншого молдавського господаря Стефана та Марії Петричайків. Окрім них, у церкві поховано ще двох митрополитів, трьох владик і багатьох інших церковних і громадських діячів.

Під час реставрації храму 1910 року відомий маляр
М. Сосенко й ігумен монастиря о. К. Морозовський виявили на стінах бабинця древні фрески. Згодом дослідники, зокрема М. Голубець, зробивши хімічний аналіз, датували їх XV століттям. Старовинна пам’ятка монументального живопису має для України особливе значення, оскільки роботи українських майстрів цього часу (ХV ст.) є на території Польщі (Краків, Люблін, Сандомир, Посада Работицька). Лаврівські фрески дуже важливі й у ширшому історично-культурному плані, оскільки пам’яток цієї доби західноукраїнського походження немає. Цей живопис свідчить про інтенсивні взаємовідносини між Україною та балканськими державами.

Заслуговує на особливу увагу й культурно-освітня діяльність монастиря, у стінах якого в різні часи були різноманітні кваліфіковані навчальні заклади. З 1693 р. в ньому містився новіціат, який згодом перетворили на духовну семінарію. Впродовж XVIII ст. тут були богословські, філософські та риторичні курси для василіанських кліриків. Із 1788 р. до 1911 р. при монастирі діяла Окружна головна школа, яка зазнала великої слави і була одним із перших закладів такого типу в Галичині. За 123 роки існування Лаврівську школу закінчили 6061 учень і 321 учениця. Випускники цієї школи продовжували навчання, ставали відомими науковцями, дипломатами, урядовцями. Відомо, що при монастирі діяв ліцей, а також курси підготовки й удосконалення вчителів для початкових шкіл. Отже, Лаврівський монастир чимало доклався до розвитку культурного й освітнього життя Галичини.

В архівах монастиря зберігали пергаментні аркуші з XII-ХІІІ століть, грамоти князя Лева, польських королів, стародруки, грамоти гетьманів, владик, молдавських господарів. У монастирі була велика бібліотека, яка належала до найповажніших на західноукраїнських теренах. На початку ХХ ст. при монастирі створили церковний музей, який придбав прекрасну колекцію старовинних ікон XV-ХVIII ст. ст.

Лаврівський монастир також був місцем численних духовних відпустів: на Благовіщення (7 квітня), на Вознесіння, на Онуфрія (25 червня), на Івана (7 липня), на Воздвиження Чесного Хреста
(27 вересня).

Трагічна доля спіткала ченців у більшовицькі часи. Монастир зруйнували, монахів розігнали. Бібліотеку, музей знищили, а скарби, що там зберігали, вивезли за межі України. Церкву перетворили на складське приміщення школи-інтернату, що негативно та руйнівно позначилося на самій споруді: пошкоджено каналізаційну систему, стіни “доїдає” грибок.

1993 року монастирське приміщення повернули ченцям ЧСВВ. У монастирі перебуває четверо-п’ятеро монахів. Нині церква є святинею греко-католицької громади села Лаврів, у якому мешкає близько 400 осіб.

Районне об’єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка та громадська організація “Прикарпатська асоціація розвитку краю” впродовж останніх семи років проводять велику роботу з вивчення історії Старосамбірщини, залучаючи науковців Львова. Наслідком цієї співпраці стали видання альманаху “Старосамбірщина”, проведення декількох науково-практичних конференцій про історію, культуру нашого бойківського краю. Зокрема, пройшла науково-практична конференція, присвячена 800 роковинам короля Данила Галицького та
700-річчю від дня смерті його сина князя Лева.

Лаврівським монастирем цікавляться румуни. Два роки тому на оглядини церкви приїжджав генеральний консул Румунії. Румуни мають намір встановити меморіальну дошку на честь похованих у церкві їхніх державних діячів.

Приміщення храму потребує проведення термінових ремонтно-реставраційних робіт. На наших очах зникає одна з унікальних старовинних пам’яток давньоукраїнської культури. Тут необхідно продовжити історичні, археологічні, архітектурні, фрескові дослідження. Такі заходи допоможуть відновити належний стан храму, сприятимуть відродженню монастиря, його наукової, духовної, культурної діяльності.

Реставрація Лаврівської церкви може дати великий поштовх для розвитку культурного та духовного туризму на Старосамбірщині як складової загального туризму, який слід розвивати в нашому краї як одну з пріоритетних галузей господарки району.

Але відновити церкву не під силу ні ченцям, ані громаді села. Немає відповідних коштів і в бюджеті району. Наші звертання до попередньої влади із проханням допомогти Старосамбірщині щодо відновлювальних робіт у Лаврові та розвитку туризму на Старосамбірщині не знайшли відповідного розуміння.

Хочеться висловити надію, що напередодні святкування 750-річчя заснування Львова нова демократична влада не омине увагою Лаврівського монастиря, який має багатовікову історію, зробив неоцінений вклад у розвиток духовності, культури й освіти бойківського краю і був безпосередньо пов’язаний із князем Левом Даниловичем. Частину урочистостей із нагоди 750-річчя Львова, на нашу думку, слід одночасно проводити й у Лаврові.

Мирон Яджин

голова Старосамбірського районного об’єднання
Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/05/19/5293/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X