Новини
31.05.2005 Храм любові

Минулої неділі спільнота “Сьоме небо”, яка діє при церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Львові, відзначала свій сьомий день народження.

Спільнота є філіалом всеукраїнського товариства для людей із вадами фізичного та розумового розвитку “Віра і світло”.

...Тут справді панує сьоме небо – настільки добре і затишно. У товаристві є 14 родин, у кожній з яких людина-інвалід. Останні здебільшого страждають на ДЦП, розумову відсталість, синдром Дауна тощо. Однак кожен із них має здорового опікуна, чи, як тут кажуть, приятеля. Впадає у вічі, що в спільноті немає поділів людей на здорових і недужих, розумних і відсталих. На “сьомому небі” всі рівні між собою!

...Спочатку люди на візочках, їхні приятелі та батьки зібралися на урочисту частину свята у великому залі одного з цокольних приміщень церкви. Всіх присутніх благословив парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці отець Орест Фредина.

– Число “7” у біблійній мові завжди означає повноту, – розпочав священик. – І я сердечно вітаю вас із вашим сьомим днем народження! Що таке спільнота? Це товариство, в якому люди люблять і розуміють один одного. І коли таке місце є, тоді на землю сходить небо. Я бажаю, щоб ваше сьоме небо завжди було сповнене Духом, щоб ви були переповнені бажанням послужити один одному.

А потім розпочалася цікава програма – вистава за участю членів “Сьомого неба” під назвою “Розлюблений Богом Адам”, пісні, жарти, привітання. А опісля в іншому церковному приміщенні – частування та дискотека. Уявіть собі: в ній брали участь навіть люди, приковані до інвалідних візків! Їх возили приятелі, щоб ніхто не почував себе зайвим. Тут веселилися всі!

Люди, обділені здоров’ям, мають дивовижну здатність любити, щиро і безкорисливо. З ними доволі легко знайти спільну мову. Щоправда, не завжди можна зрозуміти, що вони кажуть: у багатьох порушений розмовний апарат. Однак тут настільки щиро вітають кожного гостя, що деколи слова навіть зайві. В один із моментів на моїй шиї повисла весела дівчинка Мартуся, розповідаючи про щось  “своєю” мовою. А з візка мило посміхалася Галинка Сеньків, яка практично від народження позбавлена змоги самостійно пересуватися. У неї також порушене мовлення, однак очі – прекрасні, в них буяло життя!

– Це велике благо для нас, що є така спільнота, – зізналася мама Галинки, пані Марія Сеньків. – Тут ми спілкуємося з іншими родинами – й значно легше витримувати всі труднощі. А так сиділи б удома і “варилися” у власних проблемах. А сюди приходимо – і забуваємо про все.

– Ця спільнота дуже відрізняється від інших церковних насамперед відкритістю та толерантністю до будь-кого, хто сюди приходить, – розповів “Газеті” капелан спільноти отець Олег Жаровський. – У нас приймають кожну людину, незалежно від її зовнішності, стану здоров’я чи навіть кольору шкіри. Спільноту створено для того, щоб тут усі почувались як удома. У церквах дуже часто буває, що людям здається, ніби вони відірвані від громади. А коли людина приходить до нас, то відчуває, що вона потрібна, що її люблять. Найбільше, що можна сказати про спільноту, це – любов...

– Згідно з наукою Церкви, небо має сім частин, і остання є вершиною блаженства, — додав один із засновників “Сьомого неба” отець Ігор Калас. – Тому наша назва має глибоке богословське підґрунтя, суть її – любов, повнота любові. Через цю спільноту перейшло дуже багато молодих осіб, але вона все одно зростає в любові. “Сьоме небо” живе молитвою, спілкуванням, спільним проведенням вільного часу. Тут зникає межа між здоровими та недужими людьми, насамперед через те, що неповносправні особи спонукують нас зняти із себе маски.

Священик зауважив, що дуже часто всі ми надягаємо їх на себе, коли виходимо “в люди”, щоб ніхто не знав глибин нашого серця і не зранив нас. А в “Сьомому небі” маски автоматично стають зайвими, позаяк тут усі щиро ставляться один до одного. В цьому допомагають наші друзі-неповносправні. Ці люди ніколи не носять масок, адже будучи за віком дорослими, всередині залишаються маленькими дітьми. А маленька дитина є щирою та відкритою, вона радіє і сумує щиро.

– Для Бога всі люди є безмежно цінними, в тому числі й неповносправні, – продовжив отець Ігор. – Навіть у Біблії написано, що Бог вибрав немічне і погорджене цим світом, аби засоромити сильних. Якщо такі люди існують на світі, то для чогось це потрібно. Вони для нас, здорових, певною мірою є нагадуванням про те, що ніхто з нас не застрахований від жодних поворотів на життєвому шляху. Від них ми найбільше черпаємо непідроблену любов.

А забава тривала... Автор матеріалу довго возив на візочку Галинку Сеньків, яка мило усміхалася від такої повноти руху, потім запросив до танцю ще одну Галинку з товариства, а далі – Світлану. Зізнаюся, я давно так гарно не відпочивав... Із цими людьми дуже приємно поговорити, вони не вміють бути фальшивими та лицемірними, однак до них треба ставитися з любов’ю.

Богдан Мазур

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/05/31/5627/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X