Новини
30.08.2005 Де лежати прахові Патріарха Володимира?

14 липня виповнилося 10 років, як немає з нами Патріарха Володимира. 18 липня, день його похорону під стінами Святої Софії, увійшов в історію як Кривавий вівторок.

Скажу відверто, хоч і прикро таке казати: у десятиліття смерті Патріарха – круглу дату, яку вперше відзначаємо за нової влади – людей до Святої Софії прийшло образливо мало. 18-го їх зібралося більше, майоріли прапори – ті, що завжди: УНА-УНСО, КУНу, ОУН, УНП, „Просвіти”... Але все одно – не більше, ніж у минулі роки.

Сумній даті цього року передувала ще одна негативна подія. Напередодні річниці „Кривавого вівторку” біля сорока тисяч прихожан Московського патріархату (кажуть, багатьох привезли з Росії і Білорусі) влаштували у центрі Києва хресну ходу пам’яті царя Ніколая ІІ і поглумилися заодно над могилою Патріарха. Про це з обуренням казав син спочилого – отець Тарас Романюк.

За Патріарха Володимира молилися священики УПЦ КП і УАПЦ – владика Богдан, отець Сергій Ткачук, ієромонах Леонтій (Федоров). Виступали побратими Патріарха по важкій долі, політв’язні радянського режиму Євген Пронюк, Олесь Шевченко, Олесь Сергієнко, Михайло Горинь, і кучмівського – Ігор Мазур (Тополя); депутат Верховної Ради Юрій Кармазін і Київської – Олександр Кулик. Але особливо яскравим, як на мене, був єдиний на всьому вічі виступ російською мовою: вшанувати Патріарха приїхав відомий російський священик, колишній в’язень сумління Гліб Якунін. Вже зараз він вважає Патріарха Володимира святим і шанує його, зокрема, за те, що, будучи священиком, не цурався політики. Отець Гліб критикував місцеву філію РПЦ за обман прихожан, до якого вона вдається, називаючись Українською Православною Церквою (замість „РПЦ в Україні”). Отець Гліб казав, що сьогодні справжні демократи в Росії заздрять українцям, і висловлював сподівання, що незабаром Помаранчева революція відбудеться і на його батьківщині. Присутні аплодували.
Отець Сергій Ткачук зачитав резолюцію скорботного віча:
- звернутися до Президента України з проханням перепоховати до 11-ї річниці останки Патріарха Володимира на території Святої Софії;
- встановити пам’ятний знак-каплицю на місці, де перестало битися серце владики – у Ботанічному саду напроти Володимирського собору;
- здійснити друк проповідей та інших праць Патріарха Володимира;
- поновити слідство по факту побиття похоронної процесії;
- розвіяти чутки, які циркулюють з приводу смерті Патріарха.

Так, не годиться небіжчику, тим більше, такій шанованій людині, як Патріарх, лежати за ворітьми церкви. Але згадаймо традиції: не завжди святі мощі ховали в існуючих церквах – часто спеціально для них споруджали храми. Є така ідея – на жаль, її прихильники поки що в меншості – не тривожити спокій владики, не переносити його прах у Софію (де його можуть заховати від прочан за важкими замками, дозволивши відвідини з восьми до дванадцяти, як каже той-таки Якунін), а спорудити над могилою капличку. Бо перепоховувати слід тільки тих видатних діячів, чия могила – далеко від рідної землі. Патріарх Володимир помер на батьківщині, а капличка над місцем, де він похований, вічно нагадуватиме людям про той похорон – про часи, які відійшли у минуле і не мають ніколи повернутися.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА

(Україна Християнська. – 2005. – №11. - С.1)

http://users.iptelecom.net.ua/~parafija/
http://www.uaoc.info/ua/news/news_/?pid=126

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X