Новини
06.10.2004 Церкви обирають президента. Частина перша – православ’я

Розгортання виборчої кампанії призведе, на наш погляд, до подальшої ескалації напруженості між українськоцентричними православними Церквами (УАПЦ та УПЦ КП) та російськофільською - УПЦ МП.

Попередні вибори до Верховної Ради дали підстави деяким аналітикам заговорити про поступову деідеологізацію церковного життя. Проте теперішні президентські вибори засвідчують, що це твердження почасти є справедливим лише для протестантських Церков та різноманітних неорухів. Деідеологізація православним Церквам, принаймні у найближчій перспективі, не загрожує.

Із особливостей цієї виборчої кампанії можна відзначити декларування всіма православними Церквами тез щодо необхідності участі вірних у виборах, проведення їх чесними і справедливими. Немає у Церквах й окремих «ухилів» щодо тих чи інших кандидатів. Проте декларовані офіційні «лінії поведінки» Церков, на жаль, часто не збігаються із реальними справами кліриків та вірних. І це яскраво демонструє нам УПЦ Московського патріархату.

Синод УПЦ МП ще на початку виборчої кампанії оприлюднив своє Звернення до духовенства і мирян з нагоди виборів Президента України, в якому закликав громадян України виконати свій громадянський обов’язок і взяти участь у виборах. А оскільки «Церква Христова не від світу цього», то вона має знаходитися «поза політикою, за сферою боротьби партій».

Тому, на думку авторів Звернення, Церква не може закликати суспільство до підтримки якоїсь політичної сили або конкретного політичного діяча. «Коли хтось із священиків буде прямо агітувати, перетворювати церковний амвон у агітаційну трибуну, то це категорично забороняється», - роз’яснив позицію свого Синоду вікарій Київської митрополії архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан.

Як бачимо, ієрархія УПЦ МП намагається утримати нейтралітет. Цей нейтралітет, за невеликими винятками, був витриманий на попередніх парламентських виборах. Проте нині від нього не залишилося й сліду. Не лише довколацерковні організації, православні братства та церковні ЗМІ, але й самі владики на чолі із Настоятелем стали активними учасниками виборчих перегонів. Тут можна згадати півмільйона «християнських» щоденників, які роздавали школярам через церковні та освітянські заклади. Особливістю цих щоденників було те, що діти щодня (а батьки не рідше щотижня) будуть милуватися зображенням чинного прем’єр-міністра поруч із блаженнішим митрополитом Володимиром та читати їх настановні слова. А щоб щоденники батьки не викинули, дітей заохочують поїздкою до «Артека». Для цього потрібно протягом навчального року заповнювати спеціально відведені для опису дитячих добрих вчинків сторінки і прислати щоденник на конкурс.

Не менш «голосною» була й акція висадки десанту українських пілігримів на святу гору Афон. Тут навіть важко розібратися, хто кого супроводжував – чи Прем’єр - митрополита Володимира, чи Настоятель УПЦ МП (разом із митрополитом Іларіоном та єпископом Павлом) - Прем’єра. Хай там як, а кандидат у президенти «релігійні почуття проявив», «благословення отримав» і є високоповажні достойники, які можуть це засвідчити... Не дарма прем’єр зображений на іконі Донецької Пресвятої Богородиці серед різних святих і діячів православ’я (ікона знаходиться в донецькій каплиці “Святої Вервиці”).

Наближення дати виборів спонукає згадувані нами православні братства УПЦ МП, різноманітні “російські рухи” та проросійські братства за інтересами більш чітко «проявити» свою позицію. І якщо братства ще вагаються у виборі між новоявленим «канонічним християнським комунізмом» головного комуніста України та програмою чинного Прем’єра, то ієрархія УПЦ МП на місцях вже активно «заверстується» у передвиборчі заходи штабів В.Януковича. Причому позиція деяких владик стає настільки політизованою, що це викликає протести інших Церков.

Зокрема в.о. секретаря Одеської єпархії УАПЦ, настоятель храму Воскресіння Христового о. Володимир Клебан зробив офіційну заяву, в якій зазначив, що «віруючі мають відгукнутися на передвиборчу активність Московського Патріархату протестом проти цього. Церква не є політичною організацією. Церква була, є, і буде покликаною на духовну опіку над людьми. Ми маємо лише молитися і просити Господа щоби Він нам допоміг зробити на виборах Президента України вірний вибір...”.

Спонукав о. Володимира зробити таку заяву митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ МП Агафангел, який не лише сам бере активну участь в агітаційній кампанії, але й залучає до цього отців митрополії. А закликає митрополит Агафангел «віруючих одеситів віддати свої голоси на найближчих виборах за гідного кандидата у президенти – В.Януковича» з дуже важливої причини: «Ця людина заслуговує на увагу Бога і людей». Слід зазначити, що Агафангел найбільш відвертий, але далеко не єдиний ієрарх УПЦ МП, який активно працює на політичній ниві.

На наш погляд, В.Януковича підтримають на виборах й інші, близькі до УПЦ МП, православні Церкви: Руська православна старообрядська Церква (Білокриницька та безпопівська згоди); Російська вільна православна Церква (закордонна); Російська Істинно-православна Церква та парафіяни 15 громад інших православних напрямів.

Не можна сказати, що позиція російськоцентричних православних Церков щодо виборів здивувала експертів. Поведінка владик промосковської орієнтації була цілком прогнозованою, як і позиція двох інших великих православних Церков – УПЦ Київського патріархату та Української автокефальної Православної Церкви.

Владики УАПЦ не робили будь-яких офіційних заяв з приводу виборів. Поодинокі статті представників обох частин розколотої УАПЦ мають швидше характер коментарів до самого виборчого процесу та використання в ньому релігійної карти, аніж окреслення позиції Церкви на виборах. Проте практично ні в кого з фахівців не викликає сумнівів симпатії парафіян цієї Церкви. А це – кандидати, зорієнтовані на відстоювання української державності та розвиток національних Церков. Територіальне розміщення більшості вірних УАПЦ – Західна Україна – дозволяє зробити висновок, що переважна частина прихожан Церкви проголосують за Ющенка.

На відміну від ієрархії УАПЦ, патріарх Філарет вже на початку виборчої кампанії чітко окреслив позицію своєї Церкви. Причому його заява щодо можливої підтримки на виборах кандидатури В.Януковича була, на наш погляд, швидше думкою з приводу, а не реальною позицією Церкви. Тим більше, що це було зроблено не в церковних ЗМІ, а в інтерв’ю «Громадському радіо». До того ж, базова умова, яка була висунута при цьому – підтримка Київського патріархату – не може бути виконана В.Януковичем. Надто вже тісним є зв’язок нинішнього Прем’єра із Московським патріархатом – серед тих шести десятків храмів, які були побудовані (не без підтримки влади) в Донецькій області в часи його губернаторства, немає жодного з Київського патріархату.

На відміну від УПЦ МП, яка задекларувала як вимоги до наступного президента відстоювання ним свободи совісті та конституційних прав віруючих, Київський патріархат головними критеріями у підтримці того чи іншого кандидата на цей пост висунув такі: захист і розбудова української державності; захист інтересів УПЦ КП; побудова Єдиної Помісної ПЦ (звичайно ж, на базі УПЦ КП – авт.). При цьому, як зазначає патріарх Філарет, «ми не маємо права використовувати храми для того, щоб агітувати за того чи іншого кандидата... Ми не обмежуємо волю наших виборців, але просимо, щоб вони дотримувалися наших принципів». Не важко здогадатися, що саме В.Ющенко цілком відповідає цим вимогам. А тому ситуація в УПЦ КП складається за сценарієм – «за Ющенка, але не проти влади».

Таким чином, розгортання виборчої кампанії призведе, на наш погляд, до подальшої ескалації напруженості між українськоцентричними православними Церквами (УАПЦ та УПЦ КП) та російськофільською УПЦ МП. Їх позиції не можуть збігатися, адже Церкви базуються на різних висхідних засадах – побудови національної держави із Єдиною помісною ПЦ та відновлення аморфної і нині малозрозумілої за методами відтворення слов’янської супердержави на взірець СРСР.

Олександр Саган

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X