Новини
05.10.2005 Церковно-правові запитання

В 1983 році мене охрестили в автокефальній церкві, оскільки в селі вона одна. Зараз я ходжу до Катедрального собору Греко-Католицької Церкви в Тернополі. Чи є процедура "прописки" в парохії. Хто такий парох? Це настоятель церкви? (Ірина)

Парох – це власний пастир, якому доручено духовну опіку над парафіянами у визначеній парохії. Канон 281 §1 Кодексу Канонів Східних Церков подає дефініцію пароха більш теологічно-пасторального змісту: «Парох – це пресвітер, якому як особливому співпрацівникові єпархіяльного Єпископа, як власному пастиреві, доручена опіка над душами у визначеній парохії під владою цього ж єпархіяльного Єпископа».

У засягу парохії парох наділений широкою адміністративною владою з важливими наслідками у зовнішній сфері діяльності. Йому належать суттєві обов'язки щодо трьох важливих завдань:

1) Обов'язок навчання – це навчати і проповідувати усім Слово Боже, скріпляючи їх віру, надію та любов;

2) Обов'язок освячення вірних парохії – це зміцнити дух родинної, індивідуальної та взагалі спільноти молитви, дбати про активне відвідування Божественної Літургії вірними та про те, щоб євхаристичний культ був живучим центром парохіяльної спільноти;

3) Обов'язок провідного керівництва – це пізнання своїх вірних, відвідання родин, колективів праці, спорту, співучасті у труднощах кожного і всіх разом, приділяння уваги убогим, хворим та дбати про зростання християнської моралі в родинах.

Настоятель, як зазначає Канон 304 Кодексу Канонів Східних Церков: «..це пресвітер, якому доручається опіка над якоюсь церквою, котра не є ні парохіяльною, ні прилеглою до дому інституту посвяченого життя». Цей канон подає розуміння настоятельства для церков, котрі не є парохіяльними і не мають власного пароха. Кожна церква, тобто Храм Божий, є призначена для служіння людських душ. Якщо пасторальне добро цього вимагає, а парохіяльна церква є невідповідна чи окремі групи людей не можуть дійти до неї, то Єпископ може дозволити настоятелеві непарохіяльної церкви відправляти для народу окремі парохіяльні функції. Тому настоятелем церкви може бути парохіяльний парох, парохіяльний вікарій або інший пресвітер, залежно від числа здійснюваних літургійних відправ та інших богослужінь. У деяких країнах, пароха, особливо пароха катедрального собору називають „настоятелем”, але це не змінює його правової якості як парохіяльного пресвітера або пароха. Настоятель має дбати про те, щоб Свята Літургія, Святі Таїнства і церковне правило відслужувались у церкві йому довіреній згідно з приписами літургійних книг і права; щоб сумлінно виконувались зобов'язання та дбайливо управлялось церковне майно; не відбувались у ній події, які не личать святості місця і пошані Господнього дому.

Щодо процедури „прописки” у даній парохії слід підійти з певною уважністю. Канон 916 §1 Кодексу Канонів Східних Церков зазначає: « як через постійне, так і через тимчасове місце проживання кожний набуває власного місцевого Ієрарха і пароха Церкви свого права, до якої приписаний, хіба що загальним правом передбачено щось інше » та §2: « власним парохом того, хто має тільки єпархіяльне постійне або тимчасове місце проживання, є парох місця, в якому той в даний час проживає ». Постійне місце проживання набувається перебуванням на території якоїсь парохії, повязане з наміром особи залишитися в даному місці на постійно або воно насправді тривало повних п'ять років; тимчасове набувається через намір залишитися в даній парохії принаймі протягом трьох місяців або воно дійсно тривало такий же час. В кожній парохії ведуться парохіяльні книги, тобто книги реєстрації охрещених, одружених та інше. Отже для отримання цієї „прописки” Вам потрібно підійти до пароха парохії, до якої ви ходите, котрий відповідно виконає це завдання, що є важливою частиною його уряду. Однак перш ніж це зробити Вам потрібно зважити наступну річ.

На підставі хрещення, людина стає членом Церкви, заснованої Ісусом Христом та суб'єктом прав і обов'язків у власній Церкві. Такі Церкви як УАПЦ, РПЦ, УПЦ (МП), котрих УГКЦ вважає як своїх співсестер, зберігають єдину первісну літургічну спадщину в основі якої, лежить одна віра наших отців та спільна традиція наших Церков. Як зазначено у вашому запитанні, Ви були хрещені в році, коли, на той час, Українська Греко-Католицька Церква знаходилася у підпіллі. Незалежно якої Церкви пресвітер хрестив вас, він через Таїнство Хрещення приєднав Вас, перш за все, до Єдиної Христової Церкви, а тим самим Ви стали членом Церкви, до якої належали ваші батьки. Тобто прийняття Таїнства Хрещення є первісним способом приєднання до Христової Церкви і вже потім з цього членства у певній Церкві випливають права, обов'язки та вимоги, які повинен дотримуватися член Церкви в усі періоди свого життя. Отже, Ви належите до автокефальної Церкви, якщо батьки ваші були такими з роду в рід чи без примусу поміняли свою конфесію. Ви греко-католик, якщо ваші батьки греко-католики, або батьки були греко-католиками і стали належати до іншої Церкви із примусу. В одному і другому випадку ваша приналежність не визначається тим, який пресвітер вас хрестив, а яких батьків і дідів ви нащадок.

Отже, на заключення мені залишається тільки додати – Ви висповідавшись, зважаючи на традицію батьків та на свої особисті переконання повинні визначитися „хто Ви є” за приналежністю до відповідної Церкви і на цьому зробити власний вибір. Молюся за Вас і бажаю щасливої мандрівки по Гоподніх стежках.


Просимо робити посилання на джерело інформаці

(05/10/2005 00:34)
http://www.ugcc.org.ua/print.php?id=1993

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X