Новини
15.10.2005 Святитель Петро (Могила), митрополит київський

Однією з найвизначніших особистостей всієї 1000-літньої історії Українського Православ’я є святитель Петро (Могила), митрополит київський. Результатом саме Його діяльності стало відродження православної науки, духовного і літургічного життя та відновлення структур Православної Церкви у складному XVII ст. Ця визначна постать пов’язана також з історією Православ’я в Люблині, оскільки саме він освятив люблинську Спасо-Преображенську церкву. Святитель Петро є також небесним покровителем української православної громади Люблина.

Родина Могилів була одним з визначних старих молдавських родів. Батько майбутнього митрополита – Симеон, був на початку XVII ст. володарем Волощини і, деякий час, також Молдавії. Петро Могила (по румунськи Petru Movila) народився 21 грудня 1596 р. в Молдавії. Після усунення турками родини Могилів від правління Молдавією і Волощиною та смерті батька молодий воєводич разом з матір’ю переїхав на українські землі Речі Посполитої.
 
 
 Здобув добру освіту: спочатку вчиться у братській школі у Львові, потім у Парижі. На думку деяких істориків П. Могила вчився також у Замойській академії. На початку 20-х років XVII ст. юнак брав участь у воєнних походах проти турків, виношував навіть намір відвоювати молдавський престіл. Проте, за порадою київського митрополита Іова (Борецького), у 1626 р. прийняв чернечий постриг у славному Києво-Печерському монастирі.

Життя і церковна служба святителя Петра Могили випали у час особливо важкий в історії Православної Церкви у Речі Посполитій. Рік його народження – 1596 – був також роком підписання берестейської унії, в результаті якої більшість православних єпископів приймала зверхність папи, а Православна Церква лишалась поза законом. Більшість народу і монастирів не прийняли унії, яку насильно насаджувано зусиллями Католицької Церкви та королівської влади. Унія була виявом глибокої кризи в Православній Церкві, проте вже у XVI ст. з’явились перші ознаки відродження духовного і інтелектуального життя. Слід тут згадати Острозьку академію, постать знаменитого проповідника Івана Вишенського, братський рух. У першій чверті XVII ст. особливого значення набуває науково-видавничий гурток у Києво-Печерському монастирі, очолюваний його архимандритами: Никифором Туром, Єлисеєм Плетенецьким, Захарією Копистенським.

Церковно-культурне відродження особливого розмаху набуло саме під керівництвом св. Петра (Могили), який незадовго після постригу став архимандритом Печерського монастиря (1627). Вже у 1631 р., отримавши патріарше благословення, архимандрит Петро засновав тут лаврську школу. Незабаром після смерті одного з ініціаторів унії короля Сиґізмунда ІІІ Вази у 1632 р., змінилося ставлення до Православ’я. Новообраний король Владислав IV був більш толерантним і на конвокаційному соймі 1632 р. погодився відновити частину прав Православної Церкви, м. ін. дав згоду на відновлення церковної ієрархії. Було це особливо важливим, оскільки внаслідок берестейської унії православні були позбавлені церковної ієрархії. У 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан рукоположив нових православних владик без згоди короля. Позитивно вплинуло це на життя Церкви, проте ці ієрархи не були визнані державою і не мали повні прав.

Після згоди короля православна шляхта і духовенство новим київським митрополитом обрала молодого печерського архимандрита Петра (Могилу). Вибір цей був підтверджений королем на коронаційному соймі на початку 1633 р. Після отримання патріаршого благословення, в квітні 1633 р. архимандрит Петро Могила прийняв у Львові єпископську хіротонію.

На цьому ж коронаційному соймі король Владислав IV видав привілегію для люблинського братства в якій підтверджує права братства та церкви. На думку історика Г. Лонгінова зразу після цього митрополит заїхав до Люблина і 5 березня 1633 р. висвятив новозбудовану зусиллями люблинського братства і православних магнатів Спасо-Преображенську церкву (деякі історики сумніваються, чи відбулось це саме цього року).

Призначення свят. Петра (Могили) митрополитом викликало велике піднесення серед православних, які покладали на нього великі надії. Надії ті виправдались, а всю епоху названо його ім’ям – могилянською добою. Митрополит не тільки відновив і впорядкував життя митрополії, наскільки це було можливим, але провів також широкомасштабні і багатогранні реформи, метою яких було утвердити і зміцнити Православну Церкву, щоб змогла вона витримати конфронтацію з Католицькою Церквою і протестантськими конфесіями.

Особливу увагу митрополит Петро (Могила) присвятив освіті. Київські братську і лаврську школи перетворив у київську колегію, відому згодом під назвою Києво-Могилянської академії. Була це перша вища школа у Східній Європі, яка дала початок всій університетській освіті в цій частині континенту. Колегія була організована за зразками найкращих шкіл західного світу. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковно-слов’янську. Ознайомлювались не тільки з богослов’ям, але і іншими гуманітарними науками. Випускниками цієї академії була майже вся культурна еліта тогочасної України і Білорусії.

Важливою ділянкою активності митрополита було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Під його керівництвом здійснено перегляд богослужбових книг, а виправлені і доповнені видавалися. Найбільш відомі видання – це Служебник (1629, 1639), а зокрема славнозвісний Требник Петра Могили 1646 р.

Час релігійних суперечок і контроверсій, яким було XVII ст., сприяв і вимагав чіткого і сучасного викладу основ православної віри та їх захисту перед закидами іновірців. Саме митрополит Петро Могила був автором першого православного Катихизису, прийнятого загальноправославним синодом у Яссах, а згодом затвердженого православними патріархами Сходу. Дочекався він численних видань грецькою, слов’янською, латинською, польською та іншими мовами і довгий час виконував роль найповнішого викладу православної віри.

Своє трудолюбне життя славний митрополит закінчив на 50 році життя – 1 січня 1647 р. – за рік до початку повстання Б. Хмельницького, яке започаткувало нову епоху в історії київської митрополії та України.

* * *

Постать святителя Петра (Могили) безперечно належить кільком культурам: за походженням молдаванин вихований у православній румунській культурі, майже все зріле життя присвятив службі Православній Церкві на Україні. Крім румунської і української культур збагатив він також білоруську, польську, чи російську культури.

Свят. Петро (Могила) записався в історії Православної Церкви як ієрарх, який в складний час XVII ст. шукав шляхів для утвердження Православ’я, старався, щоб Церква відповідала на виклики цієї епохи – була відкритою на зміни, які відбувалися у світі, а водночас залишалася вірною православній традиції. У 1996 р. свят. Петро (Могила) був зачислений Українськими Православними Церквами до лику святих. До своїх святців вписали Його також Румунська Православна Церква та Православна Церква в Польщі, з якими був Він особливо зв’язаний.

Святителю, Отче наш Петре, моли Бога за нас!
 
 
Григорій Купріянович
"Православний Голос Люблина" #1 (1) 2003
http://www.chresto-vozd.harazd.net/lib/mohyla.html

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X