Новини
11.11.2005 В Україні найбільшого захисту потребує українська мова

Добра літературна мова є не лише лицем інтелігентної людини. Часто це ще й ознака високої внутрішньої культури. Вона зобов’язує не тільки гарно говорити, а й благородно діяти.
На жаль, сьогодні чимало українців не володіють цим багатством, навіть у столиці.
Немає загального культурного українофонного середовища.
У громадських місцях і установах здебільшого чуєш російську мову «київського розливу» (так її називає Анатолій Погрібний), або «суржик».



«Курси удосконалення української мови» при Секретаріаті Київської ОУН

Таке становище моєї рідної мови мучило мене як хронічна хвороба. Тому, коли я прочитала в «Українському Слові» оголошення, що Секретаріат Київської міської організації ОУН, очолюваний п. Надією Бугай, крім «Школи ОУН», запрошує ще й на «Курси удосконалення української мови», то я радо зголосилась. Хоча я й володію своєю мовою, але рідну мову, як кажуть, треба вчити все життя. До того ж є приємна нагода поспілкуватися з однодумцями.

Тепер ми щосереди з 18.30 протягом півтори години у Фундації імені Олега Ольжича поглиблюємо свої знання рідної мови, щоб оволодіти її зразковою літературною формою. Адже стилістика національної мови — «це не тільки лад слів, а й певний лад думок» (І. К. Білодід). Вона акумулює в собі елементи загальнонаціональної культури.

На першому уроці ми, слухачі, передусім запитали лектора Миколу Гвоздя: чому і в незалежній Україні державна мова залишається на узбіччі суспільного життя? У відповідь почули гірку правду.

Геній українського народу витворив мову дивовижної краси, незважаючи на утиски і заперечення її з боку поневолювачів протягом століть. Нас русифікували, полонізували, румунізували, мадяризували. І хоч колонізатори не досягли свого остаточно, однак завдали великої шкоди нашому національному організмові і нашій мові.



Слухачка курсів

Тепер населення України, як показали останні президентські вибори, мовним клином розколоте майже навпіл, хоча етнічні українці становлять близько 80% населення країни. Така держава за європейськими стандартами вважається унітарною. І дві державні мови в ній — нонсенс. Однак добре фінансована «п’ята колона» російських шовіністів в Україні, тримаючи державну мову на маргінесі в усіх сферах суспільного життя, цинічно добивається надання російській мові статусу другої державної, щоб остаточно задушити українську.

В цьому вони мають «великі успіхи»: 90% телерадіоефіру окуповано російською мовою, лише 0,35 примірника української книжки видається на душу населення, тимчасом як у незалежних цивілізованих державах видають десятки примірників.

Мовне питання не можна розглядати ізольовано від усієї політичної соціально-економічної та культурної ситуації. Нині втрачено ту ініціативу у мовній політиці, яка починала народжуватися в час здобуття незалежності.

Закон про мови не виконується, програми підтримки української мови (як і культури) не здійснюються — як через брак належного фінансового, технічного, організаційного забезпечення, так і через відсутність державної волі. Мало того, деякі можновладці виступають русифікаторами. Так президент Л. Кучма свого часу скасував положення про обов’язковість знання української мови при вступі до ВНЗ і ліквідував Раду з мовної політики при Президентові. Та й нова влада не переймається становищем державної мови.

А тим часом хвороба денаціоналізації та асиміляції зайшла так далеко, що відбувається її самовідтворення. На цьому спекулює наш «ринок»: книговидавці, видавці газет, шоумени тощо в гонитві за негайним прибутком видають тільки російськомовну продукцію.

Однією з причин стагнації, і навіть регресу, є те, що кожен, найобережніший, крок у бік розширення сфери функціонування української мови викликає протести з боку зовнішніх і внутрішніх антиукраїнських сил: звинувачують у придушенні російської мови і культури, у порушенні прав людини, причому до прав людини відноситься все, крім права українця на українську книжку, українську газету, освіту рідною мовою, зрештою — права на майбутнє своєї мови, своєї культури, своєї держави.


Під час занять на «Курсах удосконалення української мови»

«Якщо дивитися правді в очі, то сьогодні в Україні найбільш загроженою національною меншиною, яка потребує захисту, є україномовні українці», — вважає академік Іван Дзюба. Вони позбавлені можливості бачити українське кіно, споживати український відеопродукт або ж (часто) слухати лекції рідною мовою на негуманітарних факультетах університетів, чи то втішатися українською рок(поп-)–піснею у закладах велетенської міської індустрії розваг тощо.

За даними статистики, присутність української пісні в радіоефірі в середньому становить 1–3%. А повсякчасне «відвикання» від якісного українського інфо-продукту (який майже не пропонують і не «розкручують») посилює нехіть до всього українського, відсуває його десь на периферію загальносуспільної уваги, знецінює в очах підлітків та юних шанувальників. Вони зрікаються рідної мови і стають «малоросами», а значна частина — «суржикофонами».

Велику загрозу для української мови становлять етнічно змаргіналізовані та розукраїнені наші великі міста, в тому числі й столиця. Ми, нація, — єдина в Європі (за винятком хіба білоруської), яка не має власного урбанізму як культурно-комунікативного середовища, де випрацьовується національна культура.

Українство ще не стало цивілізаційно-культурною силою в містах. Тому перед нами стоїть надзавдання — деколонізація українського міста.

Для цього потрібні добра воля і розуміння з боку урядових чинників, державних структур та могутнє фінансове й організаційне забезпечення і, звичайно ж, громадська праця патріотичних сил.

Ми не можемо відкладати наше існування — існування як нації — на завтра, бо нація (як культурно-цивілізаційний організм і як середовище) може зруйнуватися остаточно. Українські націоналісти вимагають від влади і закликають патріотичні сили не допустити такого розвитку подій.

Кожна людина повинна дбати про культуру власного мовлення, бути вкрай чуйною до Слова, бо рівень розвитку кожної мови залежить від рівня індивідуального мовлення тисяч (мільйонів) її мовців.

Оксана ЛЮБІНСЬКА
P. S. Наступні уроки уже відчутно збагатили слухачів знанням лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних норм української мови, які й надають їй визнаної світом милозвучності.

http://www.ukrslovo.kiev.ua/

дивитися лист новин за
 
 
Copyright © 2004 HRAM.OD.UA Всі права захищені. Designed by Lenka_X